загрузка...
Середа, 29 квітня 2015 11:18

ДПА. 2014. Історія України . 11 клас. Відповіді. ВАРІАНТ №13

Автор 
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

ВАРІАНТ №13 —

 

1.   Коли відбулося звільнення від німецьких і румунських окупантів територій України, заштрихованих на картосхемі?

 

В У жовтні 1943 - квітні 1944 р.

 

2. Укажіть комбінацію цифр, яка відповідає послідовності подій

1 Підписання Договору про утворення СНД у Біловезькій Пущі

2 Катастрофа на Чорнобильській АЕС

3 Установчий з’їзд Народного руху України за перебудову

4 Проведення перших виборів Президента України

 

Б    2,   3,   4,   1

 

3. Яку з фотографій зроблено на початку XXI ст.?

 

Г

4. Які з тверджень характеризують соціально-економічний розвиток УРСР наприкінці 60-х — на початку 80-х років ХХ ст.?

1 Ефективне, раціональне використання людських ресурсів та інте­лектуального потенціалу

2 Хронічний дефіцит товарів повсякденного попиту на споживчому ринку

3 Динаміка вікового складу змінювалася за лінією омолодження населення України

4 Масова міграція населення із села в місто

5 Подолано відставання від країн Заходу за рівнем споживання продовольчих та промислових товарів на душу населення

В 2, 4

 

5. У яких твердженнях ідеться про Євгена Коновальця?

1 Від жовтня 1938 р. - голова уряду, неза­баром - президент Карпатської України

2 Ініціатор створення у 1920 р. Української військової організації (УВО)

3 З листопада 1943 р. - головнокомандувач Української повстанської армії (УПА)

4 У травні 1945 р. заарештований радян­ськими спецслужбами і вивезений до СРСР

5 Перший голова Проводу Організації укра­їнських націоналістів (ОУН)

 

Г 2, 5

 

6. Яку дату слід уписати на місці пропуску в джерелі?

«І я, й інші мої бойові товариші завжди доходили висновку: якби збереглися ті кадри, до яких належали Тухачевський, Якір, Уборевич, Корк та інші, - всі ті, кого ми втратили в році, ми,безперечно, мали б менше невдач, швидше і не з такими великими втратами розгромили б німецько-фашистські орди»

  1937 р.

7.   Про заснування якої партії йдеться у фрагменті зі спогадів Юрія Колларда?

«У другій половині 1899 р. Антоновича в Харкові не було; повернув­ся він до Харкова з Києва на початку 1900 року. Якось він зайшов до Боніфатія Камінського, якому розвинув намічений план засну­вання партії. Б. Камінський дуже цим захопився, й вони вирішили зараз же обміркувати це в тіснішому колі активних членів “Укра­їнської Студентської Громади”. Намітили вони, крім себе, для цього ще М. Русова, Л. Мацієвича, О. Коваленка, Б. Мартоса і мене... Організація була суто конспіративною й окремою від “Харківської Студентської Громади”. Першою книжкою рішено випустити щось програмове й звернутися за цим до Миколи Міхновського, який потім згодився написати те у формі промови...»

 

Революційна українська партія (РУП).

 

8.   З відомих вам наслідків десталінізації в суспільно-політичному жит­ті України за доби «відлиги» запишіть два

 

Наслідки десталінізації в суспільно-політичному житті України:

1) засудження культу особи Сталіна, послаблення ідеологічного тиску;

2) припинення масових репресій, ліквідація системи ГУЛАГу, реабілітація незаконно засуджених.

 

9. Порівняйте явища та процеси, характерні для освіти та культури радянської України за доби непу та періоду радянської модернізації (1929-1938)

 

Явища та процеси, характерні для освіти і культури України за доби НЕПу та періоду радянської модернізації:

Спільне

1.   Здійснення «культурної революції».

2.   Боротьба з релігією.

Відмінне

1.   Політика українізації.

2.   Надання переваги при всту­пі до ВНЗ особам робітни­чо-селянського походжен­ня.

3.   Процеси відродження укра­їнської літератури, ство­рення чисельних літератур­но-художніх об’єднань.

1.   Боротьба з націоналізмом та «націонал-ухильництвом», запровадження обов’язко­вого вивчення російської мови у неросійських школах.

2.   Ліквідація не писемності.

3.   Встановлення контролю партії над літературними процесами за допомогою Спілки радянських письмен­ників, масові репресії проти митців («Розстріляне відро­дження»).

 

 

10.  Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Із «Щоденника» Євгена Чикаленка

«У перший день пішов я до С. Петлюри, щоб довідатись, чого вони від мене, власне, хочуть. Петлюра зараз же вийшов до мене у вітальню і, поцілувавшись, запросив мене до кабінету. Враження Петлюра зробив на мене втомленого, змученого і якогось пригніче­ного... На моє запитання - чого чи нащо вони з Лівицьким мене викликали, він одповів, що їм взагалі хотілося б порадитись з укра­їнськими буржуазними елементами, а особливо зо мною, який увесь вік так багато працював для українського відродження і т. д. Жал­кував, що саме нема Лівицького, і просив мене посидіти у Варшаві... Перше всього їм хотілося б знати мою думку про договір з поляка­ми, який вони оце мають підписати, і коротенько розказав, в чім той договір міститься. Границя з Польщею приблизно має піти від Дністра по Збручеві, а потім по Стирі і по Прип’яті до Дні­пра; Польща за те визнає самостійну Українську державу в її етнографічних межах на сході і військовою силою і технічною допомогою поможе Українському урядові виперти більшовиків за Дніпро. Тобто [Польща] в межах 1772 року, а далі вже самі укра­їнці мають, коли зможуть, очистити Лівобережжя від більшови­ків. Я на це одповів, що не вірю в успіх сього договору, що він, на мою думку, скінчиться так само нічим, як і договір Виговського, бо є третій контрагент - Москва, яка всіми силами буде стремитись захопити Україну, і, певне, справа української державності скінчиться так само, як і в 17 в., миром Москви з Польщею за наш кошт, тобто поділом України по якомусь новітньому Андрусівському договору. На се Петлюра відповів мені, що вони другого виходу не бачать і рішають зробити останню спробу організації Української держави. Я на се одповів, що, дійсно, тепер виходу нема і я шкодую, що Винниченко підняв “петлюринське” повстан­ня проти Скоропадського і таким способом розвалилась держава, яка почала була за німецькою силою організовуватись, а ще більше шкодую, що наші соціалісти не зуміли поладнати з німцями ще до скоропадщини. Петлюра одповів, що коли б вони не підняли повстання, то все одно його підняли б більшовицькі елементи, коли почався більшовизм серед німецького війська, і тоді повстан­ня перейшло б не під українським національним прапором, що було б ще гірше. - “Може й так, - кажу, - хоч мені здається, що найня­ті німці змогли б охоронити Україну від більшовиків. Ну, та це вже минулось, і нема чого про це говорити. Коли Ви, - кажу, - хочете попробувати, то пробуйте на свій страх і риск. Ім’я Виговського через таку пробу перейшло в історію з почесною репута­цією, хоч та проба і не вдалась”.

...Почався польський наступ на Україну... Напевне, на зиму знов насунуть московські більшовики і разом з нашим селянством випруть з України Петлюру з поляками, як виперли Скоропадсько­го з німцями. Ще, мабуть, не скоро наступить час, коли маятник революції спиниться на лінії, яку встановлять москалі з поляками, але напевне можна сказати, що лінія та ляже не по Дніпру, а західніше - або по Південному Бугові, або по Стирі, в залежності від того, якої сили буде напор з Московщини. Але не виключено, що хвиля більшовицька докотиться аж до Варшави, хоч сього я не спо­діваюсь, бо Польща далеко менше, ніж Україна, а тим більше, ніж Московщина, не має більшовицького ґрунту: селянство в Польщі забезпечене надільною землею далеко більше, ніж селянство у всій бувшій Росії, а пролетаріат міський ще захоплений національним патріотизмом, ще повний захвату про відродження своєї держави. Поживем - побачим!»

 

Відповідь

1. Автор «Щоденника» — Євген Чикаленко, відомий український громадський діяч, підприємець публіцист,  видавець, меценат. Мова йде про укладення Варшавського договору між представниками УНР та Польщі 21 квітня 1920р.  з метою спільної боротьби проти більшовиків.

2.   Є. Чикаленко негативно ставиться доіячів Директорії     зо­

крема до В. Винниченка та С. Петлюри, вважають їх виними в загибелі української державності. Зокреам,  Є.Чика­ленко характеризує С. Петлюру як людину недалекоглядну,

не спроможну реально оцінити політичну ситуацію і взага­лі мало придатну для посади керівника держави. Варшав­ський договір для України був нерівноправним, тому що пе­редбачав передачу Польщі українських земель — Східної Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Холмщини, Під- ляшшя, Посяння, Лемківщини. За це Польща визнавала пра­во УНР на незалежність. Але це визнання не мало реальної сили, тому що УНР уже не мала армії. Договір викликав роз­кол навіть серед керівників УНР.

Цінність наведеного документу як історичного джерела по­лягає в тому, що це є спогадами людини високоосвіченої, безпосереднього свідка подій. Є. Чикаленко на підставі істо­ричного аналізу взаємовідносин України з Польщею дав вір­ну прогностичну оцінку наслідкам Варшавського договору 1920 р. З боку С. Петлюри та інших керівників УНР укладання договору було кроком відчаю, останньою спробою будь-якою ціною зберегти українську державність.

Переглядів 4376 разів
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі
 
Виктор Новосад на сервере Стихи.ру
загрузка...
« Освітній портал »   2013 р.