загрузка...

ВАРІАНТ 11

1. Прочитайте уривок із повісті «Кайдашева сім’я».

Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів.

Таку портретну характеристику дав І. Нечуй-Левицький Марусі Кайдашисі. (А)

2 «Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк» — це характеристика Мак­сима Ґудзя («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика). (Г)

3. З прологу і двадцяти розділів складається твір «Мойсей» І. Франка. (А)

4. Твір «Intermezzo» М. Коцюбинського має присвяту Кононівським полям. (А)

5. Проблему покріпачення українського народу і, як наслідок, нишення його духовного потенціалу порушено у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика. (Г)

6. Прочитайте уривок із твору.

Він не вмер, він ще живе!

Хоч від тисяч літ родився,

Та аж вчора розповився І о власній силі йде Вірш написано хореєм. (Б)

7. Талант і примітивність, духовне начало в людині, порив до прекрасного і занурення у світ буденного, сірого матеріального життя, людина і природа — такі проблеми порушено у творі «Лісова пісня» Лесі Українки. (Г)

8. Роздуми про місце особистості в суспільному житті, заперечення тужливих настроїв, відкидання думки про жалі й голосіння — тема твору «ContraspemsperoЛесі Українки. (Б)

9. «Уродзоний шляхтич», який прагне панського життя й дворянства, — це головний герой твору «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого. (Г)

10. Прочитайте уривок із твору «Земля» О. Кобилянської.

Син заможного й дуже порядного господаря. Він мав колись унаслідити поля по своїм батьку й був найчесніши.м хлопцем у селі.

Так схарактеризовано Михайла Федорчука. (Г)

11. Трагедія братовбивчої війни, що поставила рідних людей по різні боки полі­тичних барикад, — це тема твору «Подвійне кало» («Вершники») Ю. Янов­ського. (Д)

12. Пафосом вітаїзму пройнято твір «.Молюсь і вірю...» М. Рильського. (Г)

13. Авангардні футуристичні тенденції впроваджував у літературне життя 20-х років XX ст. М. Семенко. (В)

14. Персоніфікований образ весни наявний у творі «Арфами, арфами...» П. Ти­чини. (Д)

15. «Главковерх чорного трибуналу», чекіст, який свято вірить у «загірну кому­ну», — це головний герой твору «Я (Романтика)» Миколи Хвильового. (Г)

16. Ідейно спорідненим із твором «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого є твір «Мина Мазайло» М. Куліша. (Б)

17. Твір «Зачарована Десна» О. Довженка за жанром є кіноповістю. (Г)

18. Громадянські мотиви поєдналися з особистими переживаннями ліричного героя у творі «Задивляюсь у твої зіниці...» В. Симоненка. (Д)

19. Твір «Маруся Чурай» Л. Костенко розповідає про події Визвольної війни 1648-1654pp. (В)

20. Вітаїстичними настроями, поетизацією краси природи й людських почуттів пройнятий твір «Солодкий світ!..» М. Рильського. (Г)

21. Яскравий представник постмодерної прози, патріарх Бу-Ба-Бу — Ю. Андрухович. (Г)

*22. У творі «Князь Єремія Вишневецький» 1. Нечуй-Левицький поставив за­вдання показати появу відступника, перевертня. (Г)

*23. Першою історичною трагедією в Україні XIX ст. є твір «Сава Чалий»

І.    Карпенка-Карого. (Б)

*24. Павло Тичина оспівує духовне й національне піднесення народу під час проголошення незалежності України у творі «Золотий гомін». (А)

25. «Мойсей» — Датан (1—Г )

«Зачарована Десна» — дід Захарко (2-Б)

«Мартин Боруля» — Гервасій Гуляницький (3-Д)

«Кайдашева сім’я» — Мотря Довбиш (4-А)

26. «Місто» — роман (1-Д)

«Поза межами болю» — поема в прозі (2-Г)

«Облога Буші» — повість (3-В)

«Камінний хрест» — новела (4-А)

27. епітет — Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. (1—Г)

 риторичне звертання — Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя... (2-А)

анафора — Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась ди­мом. (3-Д)

порівняння — Ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. (4-В)

28. Н. Лиманчук — Він був великим любителем різних секретних паперів, секрет­них справ, секретних інструкцій, постанов, рішень. Це возвишало його в очах громадян міста і надавало йому досить довгі роки особливої респектабельно­сті. (1-А)

Григорій Многогрішний — Видряпавшись нарешті на гору, похитуючись і важко дихаючи, стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті гру­ди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття. (2-Д) Михайло Світозаров — 3 його уст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти й анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня. (3-Б)

Сашко Діденко — Не крав, не грабував, з табору самовільно не відлучався, а що тому ревнивцеві, якого десь чорти під руку піднесли... то не в зуби ж бу­ло йому дивитись? (4-Г)

29. Тотальне використання символу як засобу осягнення сенсу буття, висловлен­ня світоглядних пріоритетів характерне для стильової течії символізму.

30. Розповідь про чудодійний горіх, який приносить безсмертя людині, — тема твору (запишіть автора й назву твору) І. Франка «Легенда про вічне життя».

31. Барокові, притчеві мотиви характерні для твору В. Шевчука «Дім на горі».

32. Тематично спорідненим із твором Гі де Мопассана «Любий друг» є (запишіть автора і назву твору) роман В. Підмогильного «Місто».

33. Чому твір «Я (Романтика)» Миколи Хвильового має саме таку назву? Як ця назва допомагає зрозуміти ідейний зміст твору?

Новела Миколи Хвильового має назву «Я (Романтика)». Поетика назви нове­ли віддзеркалює внутрішній конфлікт у свідомості безкомпромісного комісара, готового заради революції пожертвувати собою, і люблячого сина, для якого найціннішим у світі є життя матері. Весь твір засвідчує, шо для головного персонажа-оповідача романтикою, тобто чимсь незвичайним, унікальним, таким, що можна відчути раз у житті, став жахливий злочин — убивство рідної матері. На мою думку, така назва не випадкова, адже фанатизм породжується власне бажан­ням поліпшити життя людей, це бажання цілком романтичне. Проте романтизм має й інший вимір, бо саме романтичне уявлення передбачає жертву заради пос­тавленої мети. І людина, яка сповідує такі ідеї, закономірно може наважитися на будь-які жертви чи щодо себе, чи щодо інших людей, інакше й бути не може.

Контраст буденщини й романтики революції є основним у творі, а звідси ви­мальовується проблема розбіжності мрії та дійсності. Приреченість, поступове нівелювання колишніх ідеалів, втрата віри у правомірність своє справи, що їх відчуває герой Миколи Хвильового, набувають дедалі більшої виразності. Само­відданий лицар революції, шо вбачає сенс життя в піднесено-романтичному по­риванні, у боротьбі, виявляється неспроможним змиритися зі здрібнілістю буття, відчуває розламаність своєї душі. Це трагізм життя, але не безсилий скепсис. Герой не створює собі ілюзій щодо дня сьогоднішнього, але не зрікається його, не втрачає віри в життя, в омріяний ідеал. Він стає творцем свого індивідуального міфу, переживає таїнство відродження віри в «синю далечінь». Ця віра дає йому статус існування в міжчассі, але водночас поглинає своїм абсолютом.

Отже, назва твору вказує насамперед на те. що твір пов’язаний із «романтич­ним» осмисленням буття і його проблем — так, як це бачить герой, «я». Суть романтики в розумінні «я» з’ясовується лише наприкінці новели, коли герой-оповідач опиняється наодинці зі своєю мрією-міражем, шлях до якої, незважаючи на трагічні жертви, виявляється нездоланним.

ВАРІАНТ № 10

1. У творі «Зачарована Десна» О. Довженка Сашко найбільше любив музику клепання коси. (Г)

2. «Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг» Іван Дідух («Камінний хрест» В. Стефаника). (А)

3. Роль визначної особистості в долі нації розкриває образ Мойсея («Мойсей»

І.   Франка). (Г)

4. «Польовою царівною» у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика названо Галію. (Г)

5. «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими» — таку наста­нову дає головний герой твору «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого. (Г)

6. Датана й Авірона як уособлення ідеологічного та психологічного рабства розвінчано у творі «Мойсей» І. Франка. (А)

7. Міфологічне світосприймання і світовідчуття гуцулів зображено у творі «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського. (А)

8. Епізод зустрічі героя із селянином у творі «Intermezzo» М. Коцюбинського є кульмінацією. (Г)

9. Проблему братовбивства досліджено в обох творах у рядку «Земля» О. Коби- лянської, «Вершники» Ю. Яновського. (Д)

10. Ознаки модернізму наявні у творі «Лісова пісня» Лесі Українки. (Г)

11. Витвори мистецтва навіяли обом авторам роздуми про жінку у творах «Сікстинська мадонна» І. Франка, «Інфанта» М. Вороного. (Б)

12. Першим урбаністичним романом в українській літературі був твір «Місто» В. Підмогильного. (В)

13. Проблему внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і відданістю абст­рактній ідеї досліджено у творі «Я (Романтика)» Миколи Хвильового. (Д)

14. «...Такий, що в нього кури по-українському говорять» герой твору «Мина Мазайло» М. Куліша дядько Тарас. (Б)

15. Міфологія та побут Лемківщини є джерелом образних асоціацій у творчості Б-I. Антонича. (Г)

16. Активне осмислення історії України, розмаїтих проблем тогочасного життя наявне в тій частині твору «Маруся Чурай» Л. Костенко, де розповідається про мандрівку Марусі й дяка до Києва на прощу. (Г)

17. НЕ належить до письменників-шістдесятників» М. Рильський. (В)

18. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів» — так описав О. Довженко у творі «Зачарована Десна» батька. (А)

19. Поєднує критику тоталітарної державної системи з романтикою пригод письменник Іван Багряний  (« Тигролови»). (В)

20. Перу В. Стуса НЕ належить твір «Страшні слова, коли вони мовчать...». (Д)

21.    Прийом обрамлення, лист від батька як своєрідна новела в новелі — такі особли­вості композиції твору «Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника. (Д)

*22. Дослідження причин зради та душевних переживань зрадника, який любить свою Батьківщину. — тема твору «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого. (Г) *23. Історичні події доби Руїни (XVII ст.) — це тема твору «Сава Чалий»

І.    Карпенка-Карого. (Д)

*24. «Багата держава, яку утворюють бідні люди, — абсурд: держава не може будувати свій добробут на бідності і обдертості своїх громадян» — таку думку стверджує О. Довженко («Щоденник»), (В)

25. Леся Українка — «То be or not to be?..» (1-Д)

Олександр Олесь — «З журбою радість обнялась...»(2-Б)

М. Зеров — «Київ — традиція» (3-А)

Б.-І. Антонич — «Дороги» (4-В)

26. Лукаш — тонке відчуття краси, невміння боротися за своє кохання (1-Б) Мавка — вільнолюбність, щирість у коханні, віра в можливості людини (2—Г) Килина — практичність, нещирість, брутальність (3-Д)

дядько Лев — мудрість, уміння спілкуватися з людьми і лісовими істотами (4-А)

27. «І ти колись боролась, мов Ізраїль...» Лесі Українки — пролог до поеми «Мойсей» І. Франка (1-В)

«Блакитна Панна» М. Вороного — «Арфами, арфами...» П. Тичини (2-А) «Мойсей» І. Франка — «По дорозі в Казку» Олександра Олеся (3-Б)

«Стилет чи стилос?..» Є. Мапанюка — «Intermezzo» М. Коцюбинського (4-Д)

28. «Тіні забутих предків» — дивовижна сила кохання, без якого людина не може почуватися щасливою (1-Д)

«Я (Романтика)» — внутрішня боротьба між добром і злом, людяністю і фа­натизмом (2—В)

«Місто» — духовна еволюція хлопця із села, який приїжджає підкорити сто­лицю (З—Г)

«Вершники» (новела «Подвійне коло») — громадянська війна, яка ставить братів по різні боки політичних барикад (4-А)

29. Найвизначнішим майстром короткої експресіоністичної новели в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. був письменник В. Стефаник

30. Найулюбленіша тема творів Остапа Вишні — це зображення краси природи, любові до неї, уболівання за бережливе до неї ставлення.

31. Яскравим «кларнетистом», представником символізму в українській літера­турі початку XX ст. був П. Тичина.

32. Постмодернізму як одному з художніх напрямів притаманні такі ознаки (запишіть не менше трьох) карнавальність, епатаж, пародійність, іроніч­ність, переплетіння різних стилів, використання «потоку свідомості».

33. Який вірш сучасного українського поета ви взяли б собі в життя як дороговказ?

Дороговказом для мене є вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — люди­на...?». Я сприймаю цей вірш як гімн людській гідності. Звісно, рядки, звернені до сучасників автора, прозвучали в умовах виховання поваги до держави, а не до людини. Бо ж на той час, не дай Боже, якби звичайна людина усвідомила, що вона має власну гідність не тому, що це визнає держава, а просто тому, шо вона— людина. Тож і запитує поет: «Ти знаєш про це чи ні?» Проте слова ці звернені й до нас, сьогоднішніх, коли ми самі зіставляємо свої вчинки з цією простою фразою. Актуальним буде це запитання і для майбутніх поколінь, оскільки теж буде предметом роздумів.

Поза сумнівом, що кожна особистість — неповторна! Але я вважаю, що завдання кожного — робити світ навколо себе добрішим, гуманнішим, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми всі прагнемо жити комфортно. А душевний комфорт можна мати лише тоді, коли сам твориш добро й у відповідь отримуєш таке ж ставлення до себе. Зло й ненависть спустошують людину, а отже, частково знищують її.

У поезії автор розкрив місію людини на землі — творити добро, жити за за­конами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості. Поет наголошує на тому, шо кожна людина має право на повагу, любов, щастя і свободу.

У поезії порушено ще одну важливу проблему — швидкоплинності людського житія. Ми ще молоді, здається, усе життя попереду. Але насправді день пролітає за днем. Здається, учора була весна — і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці... А життя минає... Часто ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним, допомогти друзям, сподіваючись на «завтра». В. Симоненко звертається до нас, читачів, із проханням жити, цінуючи кожен день.

Поезію В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина...? я взяла б собі за дороговказ, бо в ній порушено проблеми, які будуть актуальні для всіх часів і не залишать байдужою жодну людину будь-якого віку. Вірш спонукає до роздумів. Що ж треба зробити мені, щоб справді бути Людиною? Вважаю, що я маю сумлінно вчитися, потім обрати спеціальність до душі, а ще — створити міцну родину. Також хочу бути вірним другом, люблячою і вдячною дитиною, людиною, на яку завжди можна покластися. Хочу жити так, щоб мене поважали.

ВАРІАНТ №9

1. Зображення тяжкого життя селянства до та після реформи 1861 р. — така тема твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Бі­лика. (Г)

2. За жанром твір «Камінний хрест» В. Стефаника — це новела. (А)

3. Мотря, Мелашка, Карпо, Лаврін — це персонажі твору «Кайдашева сім’я»

І.   Нечуя-Левицького. (В)

4. Вірили в те, що природа одухотворена, жива, населена добрими й злими духами, герої твору «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського. (Г)

5. Смерть головного героя як пророка, не визнаного своїм народом, — така ідея твору «Мойсей»І. Франка. (А)

6. Головне в житті — не титул, а вміння залишатися порядною, високомораль­ною людиною у всіх життєвих ситуаціях — така ідея твору «Мартин Бору­ля» І. Карпенка-Карого. (Д)

7. Суперечність між високим покликанням людини й буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі, — суть конфлікту твору «Лісова пісня» Лесі Українки. (В)

8. Прагнення людини до любові, добра, співчуття — одна з проблем твору «Каторжна» Б Грінченка. (В)

9. Внутрішній конфлікт між нормальним і ненормальним психологічним ста­ном героя є центральним у творі «Intermezzo» М. Коцюбинського. (Г)

10. Спільним мотивом поєднано обидва твори в рядку «Блакитна Панна» М. Вороного, «Арфами, арфами» П. Тичини. (А)

11. Конфлікт між гуманізмом і фанатизмом наявний у творі «Я (Романтика)» Миколи Хвильового. (Д)        ,

12. Ідеологом літературної дискусії 1925-1928 років був Микола Хвильовий. (Г)

13. Зображує різне ставлення сібивателів до українізації М. Куліш. (В)

14. «Чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? Чому в нашому районі ви міряли наші чесноти на трудодень і на центнери бурякові?» — так порушує проблему виховання людини в радянському суспільстві героїня твору «Укра­їна в огні» О. Довженка Христя Хуторна. (А)

15. Не уявляє свого існування без поезії, сповідує за покликом серця їі закони ліричний герой твору «Балада про соняшник» І. Драча. (Г)

16. Догм і недоля України, біда чи вина у цьому її народу, митець і його народ, шляхетне й нице в стосунках між людьми — така проблематика твору "Ма­руся Чурай» Л. Костенко. (Б)

17. Дмитро Павличко в поезії «Два кольори» використовує поетичний символ дороги. (Б)

18. Автобіографічну основу має твір «Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника. (Д)

19. Прочитайте уривок із твору «Залізний острів» О. Гончара.

Вже бомбили, і ще бомбитимуть — бомбитимуть, доки не розбомблять, доки не буде виконана вся військова програма!... Через деякий час почули гур­кіт над полігоном. І ще гуркіт.

Цей епізод є кульмінацією. (Г)

20. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ наявні у творі «Диво» П. Загребельного. (Б)

21. На протиставленні двох образів-символів побудовано твір «Стилет чи стилос?..» Є. Маланюка. (Б)

*22. Соціально-психологічною повістю з життя інтелігенції є твір «Перехресні стежки» І. Франка. (В)

*23. Мотив усвідомлення свого родового коріння та нерозривного зв’язку з ма­лою батьківщиною звучить у творі «Лист до калини...» І. Драча. (Г)

*24. Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун належать до «ки­ївської шкали» поетів. (В)

25. Омелько Кайдаш («Кайдашева сім’я») — у шинку любив запивати «давнє панщинне горе» (1—Г)

Чіпка Вареник («Хіба ревуть воли, як ясла повні?») — діти не гралися з ним — били, бо був «виродок» (2-А)

Лукаш («Лісова пісня») — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах є щось дитяче (3-Д)

безіменний чекіст («Я (Романтика)») — м'ятежний син. який зовсім замучив себе (4-Б)

26. «Поза межами болю» О. Турянського — поема в прозі (1-В)

«Лісова пісня» Лесі Українки — драма-феєрія (2-А)

«Дім на горі» В. Шевчука — повість-преамбула (3-Б)

«Маруся Чурай» Л. Костенко — роман у віршах (4-Д)

27. денікінець Андрій — Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії-матінки. (1-Д)

петлюрівець Оверко — Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай брат брата зарубає. (2-А)

махновець Панас — ...Ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття? (3-Б) більшовик Іван — ...Рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас. і Карл Маркс. (4-Г)

28. «Мені зоря сіяла нині вранці...» — В. Стус (1-Б)

«Українське альфреско» — Л. Костенко (2-Д)

«Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» — М. Вінграновський (3-А)

«Для вас, історики майбутні...» — Є. Плужник (4-В)

29. До покатіння українських митців «розстріляного відродження» належать (запишіть не менше трьох прізвищ) Микола Хвильовий, Є. Плужник, М. Зеров.

30. До пейзажної лірики належать твори письменників (запишіть не менше трьох творів та їхніх авторів) «Стояла я і слухала весну», «Хвиля» Лесі Українки, «Арфами, арфами» П. Тичини.

31. Провідними мотивами творчості В. Стуса є (запишіть не менше двох мотивів і назви творів, у яких ці мотиви звучать) самотності («У цьому полі, си­ньому, як льон...»), болю, смерті («О земле втрачена, явися»).

32. До письменників, які творили за межами України, належать (запишіть два прізвища) Є. Маланюк, Олександр Олесь.

33. Які роздуми викликав у вас роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика?

Роман Панаса Мирного й Івана Білика налаштовує на серйозні роздуми, пе­реосмислення цінностей, змушує з’ясувати для себе, що є добро, а що — зло, яку величезну цінність має людське життя. Твір спонукає замислитись і над загаль­нолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?

Чіпка Варениченко — головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла по­вні?». Його внутрішній світ, складний і суперечливий, відбився на таких же непередбачуваних і повних протилежності вчинках. Тому мені, наприклад, дуже важ­ко давати їм оцінку. З одного боку, я проймаюся симпатією до скривдженого, обдарованого від природи і розумного Варениченка. З другого — не можу зрозу­міти, виправдати його злодійські вчинки.

Погоджуюсь, що часто нами керують зовнішні обставини, і тоді доводиться поступатися своїми переконаннями. Проте упевнена, що існує поняття честі, що потрібно вчасно зупинитися! Спостерігаючи за життям Чіпки, бачимо ці обстави­ни, засуджуємо їх, бо вони руйнують характер і долю загалом непоганого хлопця. Соціальна несправедливість підштовхнула вчорашнього хлібороба на злочинний шлях. А хіба до цього життя його було сповнене справедливості? Чіпка почува­ється зайвим, відкинутим, другосортним, зазнає так мало радості й добра і так багато болю. Уже з дитинства розвивається в ньому почуття помсти. Його дитя­чий природний розум, метикуватість, прагнення творити добро часто перекрива­лось озлобленням і ганебними вчинками.

Поступово ми усвідомлюємо, що до морального падіння юнака призвело нех­тування прадідівськими законами моралі, і навіть соціальна несправедливість не виправдовує його вчинків. Укотре розчарувавшись, Чіпка з болем запитує: «Де ж правда?» Він знаходить свою відповідь на це запитання і називає грабежі на шля­хах «відбиранням свого», зрівнюванням з бідними. Коли ж Чіпка остаточно знавістів, розтоптав надії коханої Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в невинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!» І гірко стає за того кмітливого хлопчака, за працьовитого сумлінного господаря, за палкого закоханого парубка.... Усе життя в душі Чіпки жила злість на кривдників, і вона рухала ним.

Чіпку можна жаліти та засуджувати, не розуміти його та співчувати йому, за­перечувати та підтримувати його думки. Проте я вважаю, що злочин завжди перекреслює навіть най благородніші поривання, заплямовує честь людини, якою вона не була б.

Цей гіркий урок, який дає нам роман, змушує замислитися над життям, бо є й серед нас, на жаль, і терплячі, працьовиті люди, які нагадують доброго господаря Грицька, але чимало є й чіпок, які вважають себе обділеними і, прагнучи легкого хліба, бажання мати все й одразу, піднімають руку на людей. Приклади такі ледь не щодня наводять засоби масової інформації. Проте я вірю, що добро переможе зло, а милосердя — жорстокість.

ВАРІАНТ № 8

1.  «Відрізнявся він від інших... палким поглядом темних очей. У ньому відчува­лись духовна міць і хижа туга» — таким зображує на початку твору головного героя Панас Мирний та Іван Білик («Хіба ревуть вали, як ясла повні?»). (Г)

2. Прочитайте уривок.

Та прийде час, і ти огнистим видам Засяєш у народів вальних калі...

Такими словами висловлює віру в майбутнє українського народу І. Франко («Мойсей»). (А)

3. Усе життя мріяв про праведну смерть, а помер не по-християнськи Омелько Кайдаш («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького). (В)

4. Сенсом життя вважав відновлення дворянства головний персонаж твору «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого. (Г)

5. Протилежними психологічними типами є образи Сави й Михайла («Земля»

О.  Кобилянської). (А)

6. Бореться протягом усього твору за «цвіт душі» свого коханого й утверджує своїм життям безсмертя духовного начала в людині Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки). (Б)

7. Проблему взаємовідносин митця і суспільства (чи може митець бути незале­жним від життя?) досліджують обидва письменники в рядку М. Коцюбинсь­кий Intermezzo»), Л. Костенко («Маруся Чурай»). (В)

8. «...Щоб не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню» в голо­вної героїні твору «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського. (Д)

9. На прийомі контрасту побудовано твір «З журбою радість обнялась...» Олександра Олеся. (Г)

10. Узагальнений образ обивателя радянської доби, новітнього «міщанина у дворянстві» зображено у творі «Мина Мазайло» М. Куліша. (А)

11. Є. Плужнику НЕ належить твір «Недумано, негадано...». (Б)

12. Образ молодого амбітного письменника є у творі «Місто» В. Підмогильного (А)

13. Родину як модель суспільства, роз’єднаного класовими суперечностями в роки громадянської війни, зображено у творі «Вершники» (новела «Подвій­не коло») Ю. Яновського. (Д)

14. Поєднання фантастичного й реального, алегорична форма, піднесено-романтична розповідь — такі особливості твору «Балада про соняшник» І. Драча. (А)

15. У творі «Маруся Чурай» Л. Костенко називає «...голосом України, що клекотіву наших корогвах...» Марусю Чурай. (Б)

16. «...Тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездо­ганно вихованою хорошим чесним родом» зображено у творі «Україна в ог­ні» О. Довженка Олесю Запорожець. (Б)

17. «Перші радощі. і вболівання, і чари перших захоплень дитячих», які вплину­ли на становлення особистості майбутнього питця, — це тема твору «Зача­рована Десна» О. Довженка. (Г)

18. «Любові всевишній» присвячено твір «Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюн­ника. (Д)

19. Політика держави стає на заваді коханню і призводить до смерті одного з героїв у творі «За мить щастя» О. Ганчара. (А)

20. НЕ належить до «шістдесятників» Є. Плужник (Б)

21. Софія Київська з’єднала долі талановитого зодчого Стоокі та мудрого пра­вителя князя Ярослава у творі «Диво» П. Загребельного. (А)

*22. Тему захисту природи порушено у творі «Битва» О. Кобилянської. (Б)

*23. Агресивність більшовицької влади, деформація українського національного характеру під впливом більшовицької ідеології, боротьба добра і зла, віра в незнишенність українського народу — така проблематика твору «Марія» У. Самчука. (А)

*24. Зрадив Україну, став перевертнем, одступив од своєї віри й народу головний персонаж твору «Князь Єремія Вишневецький» І. Нечуя-Левицького. (Д)

25. «Мойсей» — поема (1-Д)

«Лісова пісня» — драма-феєрія (2-Г)

«Київ — традиція» — сонет (3-А)

«О панно Інно...» — ліричний вірш (4-Б)

26. «Пам’яті тридцяти» П. Тичини—уславлення борців за вільну Україну (1—Б) «Молюсь і вірю...» М. Рильського — юнацьке радісно-тривожне очікування змін (2-А)

«Для вас, історики майбутні...» Є. Плужника — сприйняття минулого не уза­гальнено й безлико, а крізь призму людської душі (3-Г)

«Дороги» Б.-І. Антонича — гармонія людини і природи, життєвий оптимізм (4-Д)

27. «Я (Романтика)» — Андрюша, доктор Тагабат (1—Г)

«Вершники» — Оверко Половець. Герт (2-Д)

«Україна в огні» — Лаврін Запорожець, Христя (3-В)

«Лісова пісня» — Килина, дядько Лев (4-Б)

28. Сава — Рахіра(1-В)

Тертика — Рина (2-А)

Датан — Авірон (3-Б)

Степан Радченко — Зоська (4-Д)

29. «Страшно сильно пишете Ви. Так якби-сти витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу» — такими словами характеризувала О. Кобилянська манеру письма українського письменника В. Стефаника.

30 «Шукання Миколи Хвильового почались там, де урвалися шукання...» (за­пишіть прізвище письменника) М. Коцюбинського.

31. Мотив самоствердження людини в складному сучасному світі, її самодостат­ності й самоцінності звучить у творі В. Симоненка «Я».

32. Літературна дискусія тривала протягом (укажіть роки) 1925-1928 років

33. Розкрийте проблему кохання та зради в романі «Маруся Чурай» Л. Костенко.

«Маруся Чурай» — це твір про тлінне й нетлінне, про шляхетне і нице, істо­рія про кохання і зраду.

Маруся Чурай успадкувала від своїх батьків благородство, душевну красу, співучий мамин голос. Ідеалом кохання для Марусі є подружнє життя її батьків, яких доля звела, «наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі». Таким само безоглядним, сильним було й Марусине кохання до Гриця. Вона мріяла про ро­дину, де чоловік і жінка йдуть поруч усе життя, зносячи радість і горе разом. У цьому виявляється прекрасна моральна риса героїні — відданість коханню, вміння йти на самопожертву заради подружнього щастя.

Марусине кохання виросло, як пісня, а коли урвалось, то, «як струна», на найвищій ноті, спалило душу на попіл, залишивши в ній єдине питання: «Чому Гриць покинув її, пішов свататись до Галі Вишняківни?»

Маруся не звинувачує його у зраді, а карає себе, що не розпізнала раніше свою нерівність з Грицем за духом, бо «нерівня душ — це гірше, ніж майна!» Так, зраду можна забути, але пробачити її не можна, вона так боляче ранить ду­шу, безжалісно рве серце на шматочки. Вона змогла пробачити Грицеві, затаму­вати біль і образу, бо зрозуміла, що її «любов сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Цими словами дівчина утверджує свою гідність. Життєве кредо Мару­сі — чесність. Маруся мудра і добре бачить людські вади. Вона намагається зро­зуміти і навіть виправдати негідні вчинки людей, не бере на себе права засуджу­вати їх. Зате себе судить якнайсуворіше. Не може подарувати собі, що так пізно розгледіла справжню сутність Гриця. Вродливий юнак, що «щирими очима диви­вся приязно на світ», лицар, що хоробро бився проти ворогів за свободу і незале­жність країни, виявився дрібним пристосуванцем, лицеміром і зрадником. Він увесь, крім хіба що серця, поринув у міщанське багно, душа ж його рвалася до Марусиних пісень.

Гриць «народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому», він ме­тався між двома світами — між піснями й лицарськими ідеалами Марусі та вишняківськими достатками й убогістю душі. Він не зміг зрозуміти злету Марусиної душі, повівся з нею жорстоко та егоїстично. Образ Гриця Бобренка надзвичайно складний і трагічний.

Так, Грицько і Маруся на все в житті дивляться абсолютно по-різному. Ма­руся — цілісна натура, яка не приймає роздвоєності, не допускає зради, яка кохає Грицька і тоді, коли він приходить переможцем з війни, і тоді, коли він виявля­ється зрадником. Але не може вона пробачити коханому, бо втратить тоді саму себе. Гриць же — людина роздвоєна, яка намагається поєднати в житті протиле­жні речі, «пісні й достаток», і через це гине й губить Марусю, яка втрачає сенс життя. свою пісню разом з коханням.

ВАРІАНТ № 7

1. Зустріччю головного героя з «польовою царівною» починається твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика. (Г)

2. За жанром твір «Каторжна» Б. Грінченка — це оповідання. (Г)

3. Проблему «пропащої сили» досліджено у творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика. (Г)

4. У творі «Мина Мазайло» М. Куліша виразником великодержавницьких шо­віністичних поглядів є тьотя Мотя. (Б)

5. Кульмінацією твору «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого є епізод, коли Сенат відмовив Борулі у дворянстві. (Д)

6. Творам Лесі Українки притаманні стильові ознаки модернізму. (Б)

7. Розповідь від першої особи ведеться в обох творах у рядку «Момент» В. Винниченка, «Intermezzo» М. Коцюбинського. (В)

8. Прагнення ліричного героя втекти від себе і свого болю через нерозділене кохання — мотив твору І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». (А)

9. Манера викладу, яку літературознавці називають «потоком свідомості», при­таманна твору «Intermezzo» М. Коцюбинського. (Г)

10. Романтичну ідею незнищенності кохання втілено у творі «Тіні забутих пред­ків» М. Коцюбинського. (Д)

11. До громадянської лірики належить твір «Задивляюсь у твої зіниці...» В. Симоненка. (Д)

12. Звиродніння людини внаслідок підміни загальнолюдських цінностей класо­вими — таку проблему досліджує у своєму творі «Вершники» (новела «По­двійне коло») Ю. Яновський. (Д)

13. Навколо двобою персонажів побудовано сюжетну канву твору «Тигролови» Івана Багряного. (В)

14. Засудження міщанства, національної упередженості та зверхності (від украї­нського націоналізму до великоросійського шовінізму) — така ідея твору «Мина Мазайло» М. Куліша. (Г)

15. Сонце — прекрасна, неповторна поезія, а соняшник — поет — такі алегорич­ні образи твору І. Драча. (А)

16. Поєднання теперішнього і минулого часу, реальності зі спогадами, введення листа одного з персонажів — такі особливості композиції твору «Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника. (Д)

17. Нерівність душ, любов і зрада, зв’язок митця з народом — така проблематика твору «Маруся Чурай» Л. Костенко. (Б)

18.    Тему трагічної долі українського народу під час Другої світової війни роз­крито у творі«Україна в огні» О. Довженка. (Г)

19. Гармонію внутрішнього світу людини з природою, невидимі зв’язки з історією, народними традиціями розкриває О. Довженко («Зачарована Десна»). (В)

20. Престиж держави важливіший за кохання і навіть життя людини — одна з проблем твору «За мить щастя» О. Гончара. (Г)

21. Вагається, чому надати перевагу — боротьбі чи служінню прекрасному, — ліричний герой твору «Стилет чи стилос?..» Є. Маланюка. (Г)

*22. Стильові ознаки модернізму наявні у творі «Марія» В. Стефаника. (А)

*23. Мотив служіння українському народові, захисту його прав звучить у творі «До молоді» М. Старицького. (Б)

*24. Національну трагедію в роки Другої світової війни, а саме битву під Брода­ми. зображено у творі «Огненне коло» Івана Багряного. (Г)

25. Л. Костенко — «Хай буде легко. Дотиком пера...» (1-В)

Д. Павличко — «Два кольори» (2-А)

Б.-І. Антонич — «Зелена Свангелія» (3-Д)

Є. Плужник — «Вчись у природи творчого спокою...» (4-Б)

26. Мусій Половець — комісар Герт (1-Д)

Григорій Многофішний — Медвин (2—Г)

Михайло Федорчук — Сава (3-А)

Лаврін Запорожець — Ернст фон Крауз (4—В)

27. В. Винниченко. «Момент» — новела (1—Б)

Ю. Яновський. «Вершники» — роман у новелах (2-А)

Остап Вишня. «Сом» — усмішка (3-Г)

О.  Довженко. «Україна в огні» — кіноповість (4-Д)

28. «Блакитна Панна» М. Вороного — гімн весні як символу життя і натхнення (1-Г) «Чари ночі» Олександра Олеся — гармонія людини і природи, мистецькі алюзії (2-Б)

«Пам’яті тридцяти» П. Тичини — подвиг молоді, яка віддала життя за неза­лежність України (3-В)

«Господи, гніву пречистого...» В. Стуса— вірність своїм переконанням (4-А)

29. Над суттю мистецтва та значенням слова в житті людини розмірковували поети (запишіть 2-3 вірші та їхніх авторів) Олександр Олесь «О слово рідне, орле скутий», Л. Костенко «Страшні слова, кали вони мовчать».

30. У поезії «І все-таки до тебе думка лине...» Лесі Українки звучить мотив лю­бові до рідного краю.

31. Сучасну українську літературу представляють літературні угруповання (за­пишіть не менше двох назв) Бу-Ба-Бу, ЛуГоСад, «Нова дегенерація».

32. Твори «Автопортрет». «Вишні», «Дороги» написав Б-LАнтонич.

33.    Які «вічні» проблеми досліджував І. Карпенко-Карий у творі «Мартин Боруля»?

У комедії «Мартин Боруля» І. Карпенко-Карий порушує вічні проблеми люд­ської гідності; усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді; проблему праці як духовної потреби і джерела матеріального статку; проблема батьків і дітей; проблему кохання і сімейного щастя тощо. Автор за допомогою гумору і сатири висміює людей, які в гонитві за дворянськими привілеями ігнорують здорові морально-етичні принципи. Шлях, який обирає герой комедії. — це насильство над собою, своєю природою.

Сюжет твору становлять гумористичні сцени із життя заможного хлібороба Мартина Борулі. який домагається втрачених дворянських прав. Мартин прагне утвердитись у власних очах та дорівнятися до Красоаського. довести всім, що він належить до найвищого прошарку суспільства. Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідпо­відність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю. Мартин Боруля наказує і собі, і членам родини довго вилежуватися в ліжку, хоча від спання йому нудно та й боки болять, наказує готувати панський напій — каву, не знаючи, коли її подають; чи до борщу, чи на ніч. змушує наймитів величати себе паном, уникає друзів, навчає сина дружити з «вищими», обирає для ще не народжених онуків хрещених батьків— полковника й генеральшу, хоче віддати доньку за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї, намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду. Але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля. а не Боруля).

Звісно, основною соціальною причиною прагнення Борулі стати дворянином є недосконалість суспільства, в якому людину цінують не за її якості, а за соціа­льний статус, належність.

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завер­шуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому недоступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика».

Хоч уже минуло стільки років від часу написання твору, а проблеми, пору­шені в комедії, й досі актуальні. Справді, гідність людини визначають не належ­ність до привілейованого соціального стану, а чесна праця, простота і щедрість у взаєминах із людьми.

 

Виктор Новосад на сервере Стихи.ру
загрузка...
« Освітній портал »   2013 р.