загрузка...

Країни Центральної і Східної Європи

1.      У Вишеградську групу не ввійшла;

а) Словенія;        б) Словаччина;   в) Польща.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Повноправними членами МАТО у 1999 р. стали .... у 2004 р. —... У ... в Євросоюз вступили Польща, Словенія, Чехія, ... .

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      проголошення незалежності Словенією і Хорватією;

2)      створення Союзної Республіки Югославія;

3)      проголошення Хорватсько-мусульманської федерації Боснії

і Герцеговини;

4)      проголошення незалежності Македонією;

5)      створення Хорватської співдружності Херцег-Босна.

4.      Встановіть відповідність.

1)      «лемент Готвальд;

2)      Енвер Ходжа;

3)      Міклош Ракоші;

4)      Георгій Георгіу-Деж;

5)      Йосип Броз-Тіто.

а)      Чехословаччина;

б)      Югославія;

в)      Албанія;

г)       Румунія;

д)      Угорщина

5.      Про яку міжнародну організацію йде мова?

У січні 1949 р Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина проголосили про створення цієї організації для спільного вирішення економічних проблем, координації народногосподарських планів, реалізації спільних проектів. У лютому того ж року до організації приєдналася Албанія, котра потім вийшла з її складу.

Однак створення організації не виправдувало надій її учасників по розвитку інтеграції і економічного співробітництва. В економічних відносинах усередині організації переважала торгівля, причому країни Східної Європи одержували дуже пільгові умови на торговельні відносини зі СРСР. Радянський Союз поставляв у Східну Європу насамперед природні ресурси. Організація припинила свою діяльність у 1991 р.

6.      Назвіть загальні риси соціалістичного будівництва у країнах Центральної і Східної Європи другій половині XX ст.

Відповіді до теми 20

20.1.

20.2.

20.3.

20.4.

а

Польща, Чехія і Угорщина;

Словаччина, Румунія, прибалтійські

держави; 2004 р.;

Словаччина і Угорщина.

1 (червень 1991 р.);

4 (вересень 1991 р.);

2 (квітень 1992 р.);

5 (липень 1992 р.);

3 (березень 1996 р.).

1-а;

2 - в;

3-д;

4-г;

5-б.

3. Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ).

6.Загальними принципами соціалістичного будівництва стали:

1.  Затвердження, як правило, однопартійної політичної системи. Створені народні фронти включали іноді політичних представників партій, які не мали ніякого впливу. Багато- партійна система в країнах Східної Європи або ліквідувалася (Угорщина, Румунія, Югославія, Албанія), або тільки декларувалася (ГДР, Польща, Чехословаччина, Болгарія). Уся повнота влади фактично концентрувалася у виконавчих органах влади, які злилися з комуністичним партійним апаратом.

2.  Ліквідація приватної власності на засоби виробництва. Держава зосередила у своїх руках майже повну монополію господарської діяльності, стало найбільшим власником і роботодавцем. У керуванні економікою переважав планово- адміністративний диктат, у більшості випадків домінувала державна і кооперативна форми власності. Приватнопідприємницька діяльність вкрай обмежувалася і зберігалася переважно в дрібній роздрібній торгівлі.

3.  Заборона на експлуатацію найманої праці приватними особами, що повинно було ліквідувати класову експлуатацію і класову нерівність громадян.

В області економіки ставка у всіх країнах регіону була зроблена на індустріалізацію, тому що, крім Чехословаччини і НДР, всі інші країни були аграрними. Індустріалізація носила прискорений характер. У п основі була націоналізація промисловості, сфери фінансів, торгівлі, яка досягала майже загального одержавлення. Прискорений розвиток переважно важкої промисловості відбувався, як правило, без обліку реальних можливостей тієї або іншої країни, на шкоду розвитку легкої промисловості і споживчих послуг. Аграрна реформа переросла первісний перерозподіл земель і завершилася колективізацією, але без націоналізації землі.

Висновок. Система управління всіми галузями господарства концентрувалася в руках держави, за посередництвом директивних,' тобто обов’язкових до виконання, державних планів економічного розвитку. Ринкові відносини були зведені до мінімуму, панувала командно-адміністративна розподільча система.

СРСР. Відновлені і нові незалежні держави

1.      Зовнішня політика СРСР у 60-80-ті рр. XX ст. була спрямована на:

а)      розрядку міжнародної напруженості;

б)      створення радянської колоніальної імперії в Азії, Африці і Латинській Америці;

в)      військове знищення країн НАТО і завоювання Європи.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

У грудні 1991 р. на секретній зустрічі в Біловезькій пущі ... констатували факт розпаду Радянського Союзу і підписали угоду про утворення ...

21 грудня 1991 р. в Апма-Аті декларацію про створення СНД підписали керівники ... На початку 90-х рр. Україна ... Статут СНД, виступаючи як ... цієї організації.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      початок приватизації майна;

2)      підписання Хасав’юртських угод із керівництвом Чечні;

3)      розгон Верховної Ради РФ і перетворення Росії на президентську республіку;

4)      обрання Володимира Путіна президентом Росії;

5)      початок другої чеченської війни;

4.      Встановіть відповідність:

1)      відновлення економіки європейської частини країни, зруйнованої

війною, введення облігацій внутрішнього державного займу;

2)      заміна галузевих органів управління територіальними, освоєння цілинних і залежних земель, введення грошової оплати праці в колгоспах;

3)      розширення масового житлового в) Леонід Брєжнєв; будівництва та сфери культурно побутового обслуговування, розвиток економіки за рахунок експорту енергоносіїв, реалізація програми безкоштовної загальної обовязкової середньої освіти;

4)      різке скорочення державного        фінансування соціальних програм,

дозвіл недержавної економічної діяльності, намагання втягнути в обіг заощадження населення шляхом штучно створеної інфляції;

5)      експорт енергоносіїв — основна стаття наповнення державного

бюджету, створення внутрішнього платоспроможного попиту за рахунок штучного підвищення прибутків основної маси населення, заміна соціальних пільг адресними грошовими виплатами.

а) Володимир Путін;

б) Йосип Сталін;

г) Нікіта Хрущов;

д) Михаїл Горбачов,

5.      Про які реформи йде мова?

Ці реформи передбачали:

—      ліквідацію територіальних раднаргоспів і повернення до галузевої системи управління;

—      скорочення кількості обов’язкових планових показників, які накладалися на підприємства;

—      оцінку діяльності підприємств за обсягом не виробленої, а реалізованої продукції;

—      створення на підприємствах фондів додаткового матеріального стимулювання працівників.

—      підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

—      встановлення твердих планів сільськогосподарських закупівель і гарантованого мінімуму оплати праці в сільському господарстві;

—      розвиток спеціалізації окремих господарств і міжгосподарської кооперації;

—      насичення господарств новою технікою і кваліфікованими кадрами, укрупнення колгоспів і радгоспів.

6.      Назвіть основні риси політики перебудови.

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

а

Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Бєларусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин; Співдружності Незалежних Держав (СНД); Азербайджану, Бєла- русі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і України; не підписала; асоційований член.

3 (1993 р.);

1(1994 р.);

2       (1996 р.);

5 (1999 р.);

4(2000 р.).

1- б;

2  г;

3       - в;

4- д;

5- а.

5. Т. зв. «Косигінські» реформи, які відбувалися в основному протягом 8-ї п’ятирічки.

6.         Курс на «перебудову політичної і соціально-економічної структури радянського суспільства» був проголошений М. Горбачовим у 1987 р. Цілі перебудови чітко сформульовані не були, її основними ланками називалися боротьба з бюрократизмом, «гласність», демократизація всіх сторін громадського життя, розширення свободи економічної діяльності і т.д.

«Перебудова» тривала до 1991 р., коли КПРС була відсторонена від влади, а СРСР був розпущений. Її основними напрямками стали:

1.  Різке скорочення державного фінансування ряду соціальних програм (у т.ч. по житловому будівництву, утриманню комунальних служб, оплачуваним відпусткам), відповідальність за виконання яких була перекладена на керівництво галузей, підприємства, органи місцевого самоврядування і т.д.

2.  Розширення бази оподатковування за рахунок дозволу кооперативної, і т.зв. «індивідуальної трудової», тобто приватнопідприємницької діяльності. Ряд державних підприємств і установ були переведені на госпрозрахунок і самофінансування, витрати на їхнє утримання з боку держави були урізані, а податки — збільшені.

3.  Реформа системи державного управління (введення З’їздів Рад на рівні СРСР і союзних республік, а також інституту Президента СРСР, право Верховних Рад СРСР і союзних республік розпускати будь-які нижчестоящі ради) і виборчої системи (експериментальні вибори по багатомандатних округах, на альтернативній основі).

4.  Реформа системи управління сільським господарством (створення аграрно-промислових об’єднань, обласних і районних аграрно-промислових управлінь і відділів).

5.  Штучно запущений урядами Рижкова і Павлова механізм інфляції, який повинен був сприяти залученню грошових заощаджень населення до інвестування внутрішнього недержавного виробництва і встановленню рівноваги між грошовою і товарною масою. Різке штучне заниження курсу карбованця стосовно долара, крім цього, повинне було сприяти росту кон- курентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку.

6.  Відмовлення від гонки озброєнь і протистояння зі США і ІІАТО в міжнародній політиці.

7.  Введення ряду репресивних законів, озброєння міліції і створення ОМОН, використання армії при придушенні вуличних безладь, які почалися з 1987р.

«Перебудова» супроводжувалася боротьбою М. Горбачова за зміцнення своєї особистої влади (обрання його на спеціально створену посаду Президента СРСР, усунення з Політбюро опозиційного йому Б. Єльцина і т.д.). Однак спроби встановити контроль над діяльністю' республіканських і обласних керівників привели до росту їх опору горбачовській політиці. М. Горбачов та його угруповання, яке підтримувало його, на 1990 р. практично втратили реальне управління країною. Розраховуючи в боротьбі проти регіональних еліт спертисяна обновлений партійний апарат і демократичний рух, вони ініціювали ряд голосних викриттів протизаконної діяльності регіональних партійних і державних керівників («узбецька справа», «Краснодарськасправа», судові процеси над керівниками МВС). Однак ланцюг викриттів поряд з катастрофічним падінням життєвого рівня населення, яке продовжувалося, викликала ріст антикомуністичних, а в національних республіках — і антиросійських настроїв. Ці настрої були використані регіональними елітами і тіньовим капіталом, що надзвичайно посилив свої позиції за роки перебудови, для усунення центральної влади в особі М. Горбачова, а також скасування радянського законодавства в галузі економічних злочинів, які перешкоджали передачі державної власності в приватні руки.

Висновок. Політика «перебудови» виникла під впливом позитивних економічних результатів неоконсервативного внутрішньополітичного курсу, досить ефективно реалізованого у своїх країнах урядами Р. Рейгана і М. Тетчер у першій половині 80-х рр. XX ст. Однак керівництво СРСР не мало чіткої концепції реформ і наукового прогнозу їхніх наслідків. У дійсності непрофесійне використання монетаристських методів впливу на економіку в умовах т.зв. адміністративно- командної системи супроводжувалося масовим розкраданням народного господарства з боку господарського і партійно-державного керівництва, ростом «тіньової економіки» і різким зниженням життєвого рівня більшості населення. Замість очікуваного насичення споживчого ринку товарами дії уряду викликали блокування виробництва і появу глобального дефіциту. Ця політика сприяла занепаду економічної системи країни і розвалу СРСР.

Німеччина в другій половині XX ст.

1.      Наприкінці 90-тих рр. XX ст. стратегічною метою зовнішньополітичної стратегії ФРН було:

а)      якнайтісніше співробітництво зі США;

б)      забезпечення свого лідерства у Європейському Союзі і ліквідація американського домінування у Європі;

в)      досягнення світового панування.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

У 1989 р. СЕПН була трансформована в котра заявила про намір провести корінні соціально-економічні реформи. У ... відбулися вибори в парламент НДР, на яких перемогу одержала яка висунула гасло ... 1 липня 1990 р. набрала сили Угода про ... між ФРН і НДР. Західнонімецька марка стала єдиною грошовою одиницею на всій території Німеччини, у НДР були введені вільні ринкові відносини.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      створення «Бізонії»;

2)      проголошення Німецької Демократичної республіки;

3)      приєднання західних зон окупації до плану Маршалла;

4)      затвердження конституції Федеративної Республіки Німеччина;

5)      скасування окупаційного режиму на території ФРН.

4.      Встановіть відповідність.

1 )економія бюджету за рахунок різкого скорочення видатків на соціальні потреби, політичні і економічні реформи на східнонімецьких землях;

2)      посилення соціального захисту трудящих, зниження безробіття, намагання вирішити проблеми, повязані з масовою імміграцією зі сходу та півдня Європи, а також Азії та Африки, спроби позбутися політичного диктату США;

3)      державне планування економіки, ліквідація надмірної концентрації виробництва, державне дотування неприбуткових галузей.

а) Герхард Шрьо- дер;

б) Гельмут Коль;

в) Людвіг Ерхард.

5.      Про яку міжнародну конференцію йде мова?

На цій конференції союзники домовилися про відновлення Німеччини як єдиної держави. Метою окупації було проголошене знищення німецького нацизму і мілітаризму за допомогою «4-х Д»: денацифікації і демократизації країни, демілітаризації і декартелізації її економіки, включаючи заборону військового виробництва, знищення монополій і задоволення репараційних вимог народів, котрі постраждали від фашистської агресії.

6 Яким чином проходило об’єднання Німеччини?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

б

Партію демократично-

го соціалізму (ПДС);-

березні 1990 р.; ХДС (НДР); об’єднання з ФРН; економічний, грошовий і соціальний союз.

1 (грудень 1946 р.);

3 (лютий 1948 р.);

4       (травень 1949 р.);

2 (7 жовтня 1949 р.);

5       (1952 р.).

1-б;

2-а;

3 - в.

5. Потсдамська конференція.

6.У серпні 1989 р. почалася масова втеча громадян НДР у ФРІІ. Лідер правлячої партії Е. Кренц, який змінив Е. Хонеккера в жовтні 1989 р. змушений був відкрити кордони країни. 9 листопада 1989 р. німці з заходу і сходу зруйнували Берлінську стіну, яка сприймалася як символ поділу країни.

СЕПН була трансформована в Партію демократичного соціалізму (ПДС), котра заявила про намір провести корінні соціально-економічні реформи. Однак по всій країні продовжувалися масові демонстрації і мітинги з вимогами відсторонення СЕПН-ПДС від влади, відмовлення від соціалістичного курсу і об’єднання з ФРН.

18 березня 1990 р. відбулися вибори в парламент НДР, на яких перемогу одержала некомуністична опозиція — ХДС (НДР), яка висунула гасло об’єднання з ФРН. Сформований ХДС (НДР) новий коаліційний уряд узяв курс на об’єднання з ФРН.

1 липня 1990 р. набрала сили Угода про економічний, грошовий і соціальний союз між ФРН і НДР. Західнонімецька марка стала єдиною грошовою одиницею на всій території Німеччини, у НДР були введені вільні ринкові відносини. При цьому економіка НДР потерпіла повний крах. Зокрема, цілком конкурентноздатна продукція сільськогосподарських кооперативів Східної Німеччини була заблокована появою маси реалізованих за демпінговими цінами західнонімецьких продуктів. Усього через три місяці економічної блокади східнонімецькі кооперативи цілком розорилися.

23 серпня 1990 р. Народна палата НДР на своєму надзвичайному засіданні 294 голосами проти 64 схвалила приєднання НДР до ФРН.

Залишалося погодити об’єднання Німеччини з чотирма державами — СРСР, СІНА, Великобританією і Францією. Спочатку СРСР, погодившись на об’єднання, як і в 1952 р., ставив його умовою нейтралітет Німеччини. Однак цю вимогу відхилили всі учасники переговорів, і СРСР пішов на принципово важливі поступки.

12 вересня 1990 р. у Москві міністри закордонних справ СРСР, СІНА, Великобританії, Франції і двох німецьких держав підписали підсумковий документ конференції — Угоду про остаточне врегулювання відносин з Німеччиною. Вона закріплювала і визнання існуючих кордонів. Тим самим анулювалися права і обов’язки союзників (СРСР, СІНА, Великобританії і Франції) стосовно Берліна і до Німеччини в цілому.

З   жовтня 1990 р., у відповідності зі статтею 23 Конституції ФРН, було проголошене приєднання НДР до ФРН. Підкреслювалося, що цей акт не суперечить інтересам ні чотирьох держав, ні сусідів об’єднаної Німеччини. При цьому ФРН за-

лишалася членом НАТО. Документ передбачав терміни виводу (до кінця 1994 р.) радянських військ зі Східної Німеччини. На позачергових виборах у бундестаг вже об’єднаної Німеччини перемогу знову одержали ХДС/ХСС і СвДІІ. Канцлером ФРН знову був обраний Гельмут Коль.

Висновок. Входження НДР до складу ФРН завершило багатовіковий процес об’єднання Німеччини. Разом із тим існування суттєвих економічних, соціальних та культурних відмінностей між Західною Німеччиною і Східною Німеччиною, ставлення до колишніх громадян НДР як до «німців другого гатунку», політика «декомунізації» колишньої НДР, яку проводив уряд Г. Коля, створили ряд серйозних проблем у внутрішньополітичному житті країни.

Франція в другій половині XX ст.

1.      На протязі 60-90-х рр. XX ст. єдиним кандидатом від лівих сил на виборах президента Франції був:

а) соціаліст;         б) комуніст;         в) радикал.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Після смерті ... в травні 1974 р. президентську посаду зайняв «незалежний республіканець» ... У 1978 р. пропрезидент- ська Республіканська партія, праві радикали і Центр соціальних демократів об’єдналися в .... який став поряд з нео- голлістським Об'єднанням на підтримку республіки на чолі з ..., основною політичною силою правого табору.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      прийняття конституції Четвертої республіки;

2)      відставка Шарля де Голля з поста глави уряду;

3)      прийняття конституції П'ятої республіки;

4)      виключення комуністів із уряду Рамадьє;

5)      військовий заколот у Алжирі.

4.      Встановіть відповідність:

1) Об’єднання французького народу;   

2)      Соціалістична партія; 

3)      Комуністична партія; 

4)      Об’єднання на підтримку республіки

а) Шарль до Голль;

б) Жак Ширак;

в) Франсуа Міттеран;

г) Моріс Торез..

 

 

5.      Про якого державного діяча іде мова?

Він зосередив у своїх руках основні важелі управління країною і встановив режим «особистої влади». Проводив курс на зміцнення незалежності і самостійності Франції. Посиленню впливу США і Великобританії в Європі він протиставив зміцнення союзу з ФРН. У 1958 — 1962 рр. домігся надання незалежності 15 французьким колоніям у Західній і Екваторіальній Африці, а також Алжиру.

6.      Якою була зовнішня політика Франції у 80 90 рр. XX ст.?

Відповіді до теми

1.

2.

3

4.

а

Жоржа Помпіду; Ва-

лері Жискар д’Естен;

Союз за французьку

демократію; Жаком

Шираком.

2 (січень 1946 р.);

1 (13 жовтня 1946 р.);

4 (5 травня 1947 р.);

5 (травень 1958 р.);

3 (28 вересня 1958 р.).

1-а;

2 - в;

3-г;

4-б.

5. Генерал Шарль де Голль, який був президентом Франції в 1958 - 1969 рр.

6. Вже у 1983 р. уряд лівих сил дозволив провести в Парижі чергову сесію Північноатлантичного альянсу — уперше після виходу Франції з військової організації цього блоку. Втих пір французькі штаби і збройні сили стали регулярно брати участь у маневрах НАТО. З 1991 р. Франція бере участь у роботі Комітету військового планування НАТО, виступаючи за посилення його європейського крила в особі Європейського союзу. Франція було одним із активних ініціаторів цього союзу. Французьке керівництво як і раніше виступає за зменшення впливу СІЛА в європейських справах. Франція виявляла значну цікавість до зміцнення багатобічних зв’язків з Китаєм, Японією, Південною Кореєю.

У січні 1992 р. Франція приєдналася до Договору про нерозпо- всюдження ядерної зброї, а восени 1996 р. — до Договору про заборону ядерних іспитів, відмовившись від одного з компонентів своєї «ядерної тріади» — 18 балістичних ракет 8-3. У червні 1996 р. президент Ж. Ширак оголосив про початок проведення військової реформи, яка передбачала повну професіоналізацію армії.

Висновок. Зовнішня політика Франції в 80 - 90-і рр. XX ст. була зорієнтована на активізацію процесу західноєвропейської інтеграції, трансформації ЄЕС у Європейський Союз, на посилення «середземноморської солідарності» і «трансатлантичних зв’язків» у рамках НАТО.

Великобританія в другій половині XX ст.

1.      У 1998 р. проблема Північної Ірландії була врегульована шляхом:

а)      відновлення політичної автономії Ольстера;

б)      передачі Ольстера Ірландії;

в)      виселення з Ольстера католицького населення.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Після Другої світової війни англійський уряд змушений був відмовитися від найбільшої колонії—.... де дії колоніальної адміністрації були фактично паралізовані... населення. У 1947 р. Індія була розділена на два ... — Індійський союз і... Головним етапом розпаду Британської колоніальної імперії стали ... рр. XX ст.. Намагаючись продовжити своє панування, Англія насильно поєднувала групи колоній у ...

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      Дотримання незалежності Пакистаном;

2)      отримання незалежності Індією;

3)      проголошення Ірландії незалежною республікою;

4)      надання статусу домініона Бірмі.

4.      Встановіть відповідність.

І раціоналізація Англійського банку, вугільної та газової промисловості, електростанцій, транспорту; планування державної економіки і регулювання зайнятості;

2)      введення подушного податку на житло при різкому зниженні податків на прибутки, різке скорочення державного сектора економіки, розпродаж муніципального житла квартиронаймачам, законодавче обмеження прав профспілок, зниження соціальних видатків;

3)      боротьба з інфляцією шляхом скорочення вільної грошової маси.замо- роження заробітної платні, відміна подушного податку на житло;

4)      створення місцевих парламентів Шотландії та Уельсу, надання більшої самостійності регіонам у вирішенні їх внутрішніх проблем, реалізація програми «національної служби охорони здоровя».

а) Маргарет Тетчер;

б) Тоні Блер;

в) Кпемент Еттлі;

г) Джон Мейджор.

5.      Про яке міждержавне об’єднання йде мова?

Це об’єднання, створене на місці Британської імперії, включило в себе ряд колишніх колоній, які визнали історичні, культурні і економічні зв’язки з колишньою метрополією. Більшість цих країн визнають королеву Великобританії як номінальну главу своєї держави. На території країн об’єднання в тій чи іншій мірі зберігається єдність валютного, митного і економічного простору, а також вільне переміщення робочої сили.

В даний час членами об'єднання є 49 держав з населенням близько 900 млн. чоловік.

6 Якими були наслідки Другої світової війни для Великобританії?

Відповіді до теми

1.

.2.

3.

4.

а

Індії;

 «громадянською непокорою»; домініони;

Пакистан;

50 — 60-і рр.;

федерації.

4 (1948 р.);

3(1949 р.);

2(1950);

1 (1956 р.).

1       - г;

2       - а;

3       - г;

4-6.

5. Британська співдружність націй (нині Співдружність націй).

6. Після Другої світової війни Великобританія остаточно втратила пануюче положення в Європі і світі. її витрати під час війни перевищили 25 млрд фунтів стерлінгів, що склало чверть національного багатства країни. Під час війни Великобританія стала жертвою найсильніших бомбардувань і ракетних ударів, у результаті яких вона втратила значну частину свого промислового потенціалу і торговельного флоту. Обсяг промислової продукції скоротився, і у 1946 р. складав не більш 10% від рівня 1937 р. Ослаблення зв’язків з колоніями сприяло росту в них рухів за незалежність, що згодом привело до розпаду Британської колоніальної імперії.

Для оплати військових постачань зі СІЛА було витрачено понад 1 млрд фунтів стерлінгів із британських капіталовкладень за кордоном, у власність СІЛА перейшли ряд британських стратегічних військово-морських і військово-повітряних баз. Державний борг за час війни зріс втроє і перевищив З млрд фунтів стерлінгів. Після війни Великобританія потрапила у фінансову і військово-політичну залежність від США, була зведена до рівня їхнього «молодшого партнера».

У внутрішньополітичному житті посилився вплив великих британських корпорацій і банків, які одержали величезні прибутки від військових замовлень. У той же час падіння життєвого рівня основної маси населення сприяло росту популярності Лейбористської партії, яка виступала під гаслами побудови «демократичного соціалізму»: зміцнення державного контролю над економікою, націоналізації транспорту,

Англійського банку і найважливіших галузей промисловості, надання державою широких соціальних гарантій працюючим, а також зміцнення союзу з СРСР. На виборах 1945 р. лейбористи одержали більшість місць у парламенті і сформували уряд під керівництвом свого лідера Елемента Еттлі. Лейбористський уряд здійснив націоналізацію Англійського банку, вугільної, газової і частини сталеливарної промисловості, електростанцій, цивільної авіації, транспорту і т.д. З метою державного регулювання економіки було впроваджено її планування, регулювання зайнятості, бюджетне фінансування наукових досліджень. Корпорації були укрупнені і одержали нові військові замовлення від держави. У соціальній сфері були скасовані закони, які обмежували діяльність профспілок і забороняли страйки, почалася створюватися державна система безкоштовної охорони здоров’я і соціального страхування, було розширено державне житлове будівництво. Це поклало початок створення системи т.зв. «держави загального благоденства», заснованої на широких соціальних гарантіях і соціальній допомозі нужденним.

Висновок. Втрата Великобританією світового лідерства, економічна залежність від СІЛА і початок розпаду Британської колоніальної імперії в результаті Другої світової війни призвели до спаду життєвого рівня основної маси населення, а відтак — сприяли приходу до влади Лейбористської партії. Лейбористський уряд у післявоєнні роки реалізував програму соціально-економічної модернізації країни, використавши деякі елементи соціалістичного характеру. Ці перетворення сприяли демократизації суспільства, деякому згладженню класового протистояння, підйому економіки і рівня життя населення.

 Сполучені Штати Америки у другій половині XX ст.

1.      Наприкінці 1986 р. в СІНА почався внутрішньополітичний скандал, пов’язаний із тим, що:

а)      адміністрація Рейгана нелегально продавала озброєння Ірану;

б)      президент Рейган мав позашлюбні стосунки із однією з практиканток у Білому домі;

в)      помічники Рейгана організували незаконне прослуховування виборчого штабу його конкурента на президентських виборах.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Наприкінці війни збройні сили США нараховували ... США монопольно володіли ... Показником зрослого міжнародного авторитету США став їхній особливий вплив при створенні ... у 1949 р. Американські генерали зайняли ключові позиції в його керівництві.

Значно посилила роль США у світі реалізація у ході якої була надана економічна допомога 16 країнам Європи.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      проголошення «доктрини Трумена»;

2)      проголошення доктрини масованої помсти;

3)      проголошення програми стратегічної оборонної ініціативи;

4)      проголошення політики «наведення мостів»;

5)      заява США про їх одностороннє право превентивного засто

сування ядерної зброї.

4.      Встановіть відповідність:

а)      Рональд Рейган;

б)      Джон Кеннеді;

в)      Гаррі Трумен;

г)       Річард Ніксон;

д)      Ліндон Джонсон.

 

1)      програма «справедливого курсу»;

2)      програма «нових рубежів»;

3)      програми «боротьби з бідністю» і «створення великого суспільства»;

4)      програма «нової економічної політики»;

5)      програма зниження державних видатків на внутрішні потреби країни, зменшення податків на великий капітал за рахунок збільшення податків на основну масу населення.

5.      Про яку зовнішньополітичну концепцію йде мова?

Ця концепція передбачала, що недостатня військова «активність» США в будь-якій крапці земної кулі приводить до миттєвого проникнення туди «світового комунізму», а це у свою чергу, неминуче сприяє встановленню комуністичних режимів у всьому регіоні («принцип доміно») і втраті його для західної демократії. Таким чином, військова присутність США у всіх стратегічних центрах світу вважається не тільки необхідною умовою підтримки їхньої національної безпеки, але і прямим боргом країни по захисту світової демократії.

6.      Якими були основи зовнішньополітичної стратегії США в період «холодноївійни»?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

а

12 млн чол.; ядерною зброєю; Північноатлантичного блоку (НАТО); плану Маршалла.

1 (1947 р.);

2 (1954 р.);

4       (1961 р.);

3 (1981р.):

5       (2004 р.).

1 - в;

2-б;

3- д;

4- г;

5- а.

5. Концепція «вакууму сили».

6.         Після Другої світової війни в зовнішньополітичному курсі США відбувся перехід від політики ізоляціонізму до політики, спрямованої на створення нового світового порядку, заснованого на безроздільному домінуванні Сполучених Штатів Америки (Рах Аіпегікапа).

Ідеологічним обґрунтуванням нової зовнішньополітичної стратегії стала концепція біполярного світу, яка передбачала існування двох світових центрів:

1.  СРСР («нація-лиходій») — центр варварського тоталітарного Сходу, який прагне поневолити всі народи світу;

2.  Сполучені Штати Америки («нація-рятівник»), які очолили демократії висококультурного Заходу в боротьбі проти комуністичної агресії.

При цьому національно-визвольні рухи в колоніях і залежних державах, профспілковий рух, американський рух за права негрів і інші прояви невдоволення політикою США і їхніх союзників розглядалися як прямий вплив «світового комунізму».

Висновок. Зовнішньополітична стратегія США у даний період була спрямована на досягнення світової військово-політичної гегемонії Сполучених Штатів і придушення можливих конкурентів на світовому ринку шляхом гонки озброєнь та ідеологічного протистояння із СРСР та комуністичним, робітничим (а у 40 - 60-х рр. — і антиколоніальним та національно-визвольним рухом). Ця стратегія дала можливість США на

всьому протязі другої половини XX ст. зберігати роль світового лідера і контролювати значну частину світових ресурсів, що сприяло економічному і соціальному розвитку країни.

 Світ після Другої світової війни

1.      До числа п’яти постійних членів Ради безпеки ООН при ц створенні не ввійшла ця країна:

а) СРСР;    б) Німеччина;     в) Китай.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Італія повернула ... східну частину Юлійської Крайни. Місто ... було оголошено вільною територією. Рішення ... арбітражу від ЗО серпня 1938 р. були оголошені недійсними. Північна Трансільванія була повернута ..., а ... ввійшла до складу СРСР

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      вступ у дію плану Маршалла;

2)      підписання Сан-Франциського мирного договору;

3)      Паризька мирна конференція;

4)      вступ у силу статуту ООН;

5)      підписання союзниками мирних договорів із Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією.

4.      Встановіть відповідність:

1)      конференція у Белграді 1948 р.;

2)      Сан-Франциська мирна конференція 1951 р.;

3)      Паризька мирна конференція 1946 р.;

4)      Сан-Франциська конференція 1945 р.

а)      підписання статуту ООН;

б)      підписання мирних договорів із колишніми союзниками Німеччини у Другій світовій війні;

в)      підписання мирного договору із Японією;

г)       вирішення питання про судноплавство по Дунаю.

5.      Про яку міжнародну організацію йде мова?

Ця міжнародна організація держав була створена в 1945 р. як спадкоємниця Ліги Націй з метою боротьби за мир в усьому світі, міжнародну безпеку і співробітництво. Її штаб-квартира була розміщена в Нью-Йорку, що підкреслювало особливу роль Сполучених Штатів Америки у створенні цієї організації. Статут організації був підписаний улітку 1945 р. на конференції в Сан-Франциско п’ятдесятьма країнами і набрав сили 24 жовтня 1945 р.

6.      Якими були результати Нюрнберзького судового процесу ?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

б

Югославії;

Трієст; Віденського;

Румунії;

Закарпатська Україна.

4 (24 жовтня 1945 р.);

1 (квітень 1946 р.);

3 (з 29 липня по 15 жовтня

1946 р.);

5 (10 лютого 1947р.);

2 (8 вересня 1951 р.).

1 -г;

2 - в;

3-б;

4-а.

5.         Організація Об’єднаних Націй (ООН).

6.         Нюрнберзький судовий процес над групою головних нацистських військових злочинців відбувся в Нюрнберзі (Німеччина) з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. у Міжнародному військовому трибуналі. Суду були віддані вищі державні і військові діячі нацистської Німеччини.

Усім їм було пред’явлене обвинувачення в підготовці і здійсненні змови проти світу і людяності (убивство військовополонених і жорстоке поводження з ними, вбивство цивільного населення і жорстоке поводження з ним, розгарбування суспільної і приватної власності, встановлення системи рабської праці і ін.), у здійсненні жахливих військових злочинів. Було також поставлене питання про визнання злочинними таких організацій нацистської Німеччини, як керівний склад Націо- нал-соціалістської партії, штурмові (СА) і охоронні (СС) загони Націонал-соціалістської партії, служба безпеки (СД), державна таємна поліція (гестапо), урядовий кабінет і генштаб.

Для координації дій по розслідуванню і підтримці обвинувачення був утворений Комітет з головних обвинувачів: від СРСР, СІЛА, Великобританії і Франції.

30 вересня — 1 жовтня 1946 р. був оголошений вирок. Усі підсудні, крім Шахта, Фріче і Папена, були визнані винними в пред’явлених обвинуваченнях і засуджені: Герінг, Ріббентроп, Кейтель, Кальтенбруннер, Розенберг, Франк, Фрік, Штрейхер, Заукель, Йодль, Зейс-Інкварт і заочно Бор- ман — до страти через повішення; Гесс, Функ і Редер — до довічного ув’язнення; Ширах і Шпеер — до 20, Нейрат — до 15, Деніц — до 10 років в’язниці. Трибунал визнав злочинними організаціями СС, гестапо, СД і керівний склад нацистської партії, а також ряд колабораціоністських організацій, які співробітничали в роки війни з гітлерівською Німеччиною (у т.ч. і ОУН-УПА в Україні). Член Трибуналу від СРСР заявив особливу думку, виразивши свою незгоду з виправданням Шахта, Фріче і Папена, а також у зв’язку з відмовою визнати злочинними організаціями також генштаб і урядовий кабінет гітлерівської Німеччини. Клопотання засуджених про помилування були відхилені Контрольною радою, і в ніч на 16 жовтня 1946 вирок про страту був приведений у виконання (Геринг зробив самогубство незадовго до страти).

Висновок. Нюрнберзький процес став першим в історії міжнародним судом, який визнав агресію найтяжчим карнимзлочином і покарав як карних злочинців державних діячів, винних у підготовці, розв’язанні і веденні агресивних воєн. Принципи міжнародного права, які утримуються в Статуті трибуналу і виражені у вироку, були підтверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р.

Завершення і підсумки війни

1.      Декларація про звільнену Європу була прийнята на конференції у:

а) Тегерані;         б) Ялті;      в) Потсдамі.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Кримська конференція розробила військові плани остаточного розгрому Німеччини і примусового здійснення умов беззастережної капітуляції. Територія Німеччини підлягала ... Функції адміністрації і контролю покладалися на яка складається з...

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      взяття Берліна;

2)      вступ СРСР у війну з Японією;

3)      американське атомне бомбардування м. Хіросіма;

4)      Ялтинська конференція.

4.      Встановіть відповідність.

1)      німецько-радянський фронт;

2)      Північно-африканський фронт;

3)      італійський фронт;

4)      західноєвропейський фронт (після відкриття Другого фронту).

а)      зайнято до 26 дивізій Німеччини та її союзників;

б)      зайнято до 20 дивізій Німеччини та її союзників;

в)      зайнято до 75 дивізій Німеччини та її союзників;

г)       зайнято до 270 дивізій Німеччини та її союзників;

5.      Про яку міжнародну конференцію йде мова?

Ця конференція відбулася на заключному етапі війни, у її роботі брали участь Йосип Сталін, Франклін Рузвельт, Уїнстон Черчілль. Конференція розробила військові плани остаточного розгрому Німеччини і примусового здійснення умов беззастережної капітуляції На конференції була прийнята постанова про створення міжнародного органу забезпечення миру і безпеки — Організації Об’єднаних Націй (ООН). Учасники конференції домовилися про створення Ради міністрів закордонних справ, на котру було покладено мирне врегулювання проблем післявоєнного устрою світу. На конференції була укладена також секретна угода про вступ СРСР у війну проти Японії після закінчення війни в Європі.

6.      Якими були підсумки, наслідки і уроки Другої світової війни?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

б

окупації союзними військами по зонах; Контрольну Раду;головнокомандуючих окупаційними військами союзних держав.

4 (4 - 12 лютого 1945 р.);

1       (2 травня 1945 р.);

3 (6 серпня 1945 р.);

2       (8 серпня 1945 р.).

1- г;

2- б;

3-а;

4 - в.

5. Кримська конференція, яка відбулася в Ялті 4-12 лютого 1945 р.

6.    Друга світова війна, яка продовжувалася шість років, завершилася повним військовим розгромом фашистських агресорів — Німеччини, Італії, Японії і їхніх союзників. Основний підсумок Другої світової війни складається в перемозі над фашизмом. Агресивні фашистські держави і їхні союзники були розгромлені. Фашистські режими в них були ліквідовані, фашистські партії заборонені. Країни і народи, яким загрожував фашизм, відстояли свою незалежність і демократичні свободи.

Друга світова війна втягла у своє коло майже всі країни світу. Під рушницю було поставлено 110 млн чоловік. Війна поглинула понад ЗО млн людських жертв, не вважаючи мільйони поранених і покалічених. По приблизних підрахунках, війна обійшлася всім п учасникам більш ніж у 1350 млрд доларів, що в чотири рази перевищує вартість першої світової війни. Війна привела до бурхливого розвитку військової науки і техніки, нових технологій виробництва, військово-промислового комплексу, створенню зброї величезної руйнівної сили.

Друга світова війна разом з тим змінила всю післявоєнну міжнародну обстановку, привела до поляризації міжнарод

них відносин, створивши дві протиборчі системи, боротьба між якими продовжувалася десятки років.

США скористалися перемогою у війні для встановлення свого безроздільного впливу в Західній Європі і басейні Тихого океану. Англія і Франція виявилися послабленими в результаті війни. Німеччина і Японія тимчасово випали з числа конкурентів західних держав. Усі ці держави в післявоєнний період потрапили в економічну і військово-політичну залежність від США.

У країнах Східної Європи (Східній Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії) різко посилився вплив лівих сил прорадянської орієнтації, вони потрапили в коло впливу СРСР.

У результаті Другої світової війни почався крах колоніальної системи, цей час ознаменувався підйомом національно- визвольного руху в різних його формах, пошуках демократичних шляхів розвитку.

Висновок: у результаті Другої світової війни, яка стала най- масштабнішою війною в історії людства, встановився новий світовий порядок: у Західній Європі встановилася гегемонія США, Великобританія (яка водночас була найбільшою колоніальною імперією) також попала у фінансову і політичну залежність від США. СРСР, що значно укріпив свої міжнародні позиції, отримав статус великої держави, сферами його впливу були визнані Східна і Центральна Європа. Міжнародні відносини почали розвиватися у рамках біполярної системи на чолі з двома світовими державами: СРСР і США. Розгром фашистсьих режимів сприяв посиленню демократичних тенденцій у внутрішньополітичному житті європейських країн, були ліквідовані ряд монархій у Східній та Південній Європі (Болгарія, Югославія, Італія, Румунія, Угорщина).

Військові дії в 1944 р.

1.      На кінець вересня 1944 р. єдиним союзником Німеччини у Європі залишилася:

а) Угорщина;      б) Італія;    в) Іспанія.

2.      Заповніть пробіли в тексті.

Польща була звільнена в результаті ... операції, яка почалася 12 січня ... Наступ радянських військ планувався на 20 січня. Але в результаті ... німецької армії на Західному фронті англо-американські війська виявилися під загрозою повного розгрому. Тоді ... звернувся до Радянського уряду з проханням про допомогу.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      звільнення Кишинева;

2)      звільнення Мінська;

3)      завершення битви за Ленінград;

4)      звільнення Риги;

5)      звільнення Вільнюса.

4.      Встановіть хронологічну відповідність:

1)      перемого антифашистського повстання в Софії;

2)      визволення Белграда;

3)      визволення Будапешта;

4)      визволення Варшави;

5)      перемога антифашистського повстання в Бухаресті.

а)      23 серпня 1944 р.;

б)      9 вересня 1944 р.;

в)      20 жовтня 1944 р.;

г)       17 січня 1945 р.;

д)      13 лютого 1945 р.

5. Про яку військову операцію йде мова?

Радянське командування зосередило на фронті від ріки Західна Двіна до ріки Прип’ять майже половину сил і техніки, які діяли на радянсько-німецькому фронті. 23 червня радянські війська перейшли в наступ, протягом перших шести днів оточивши і знищивши більше 10 дивізій супротивника під Вітебськом і Бобруйськом На початку липня були оточені ще 100 тис. солдатів і офіцерів гітлерівської армії. Усього було розгромлено ЗО гітлерівських дивізій. Ця перемога Червоної Армії відкрила їй шлях для наступу на Польщу, Прибалтику і Східну Пруссію.

6.      Яким було внутрішнє становище в США в роки Другої світової війни?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

а

Вісло-Одер- ської; 1945 р.; Арденнського контрнаступу; прем’єр-міністр Англії У. Черчілль.

3       (27 січня 1944 р.);

2 (3 липня 1944 р.);

5 (13 липня 1944 р.);

1 (24 - 25 серпня 1944 р.);

4       (13 жовтня 1944 р.).

1-6;

2       - в;

3       - д;

4       - г;

5-а.

5. Операція «Багратіон» по звільненню Білорусії — одна з найбільших військових операцій Другої світової війни (літо 1944 р.).

6.        Усвідомлюючи, яку загрозу для міжнародної позиції СІЛА представляє посилення фашистської Німеччини, у листопаді 1939 р. конгрес СІНА скасував ембарго на вивіз зброї. Після нападу Німеччини на Бельгію (травень 1940 р.) США заявили, що їхні симпатії на стороні жертв агресії. Розгорнувся рух за співробітництво з народами, які боролися проти нацизму. У березні 1941 р. був прийнятий закон про ленд-ліз, який передбачав передачу в борг або в оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, різних товарів і послуг країнам-со- юзникам по антигітлерівській коаліції в період Другої світо

вої війни. Витрати США по ленд-лізу з 11 березня 1941 р. по 1 серпня 1945 р. досягли 46 млрд доларів (13% усіх військових витрат США за роки війни і понад 50% їхнього експорту). Постачання по ленд-лізу в значній мірі сприяли розширенню виробництва в США в роки війни, росту державних замовлень.

У найбільш вигідному положенні під час другої світової війни виявилися американські монополії. За 55 місяців війни корпорації США одержали 87 млрд доларів прибутку. Сильно розбагатілі американські монополії прагнули захопити ринки як своїх супротивників, так і союзників. США витиснули німецькі фірми з країн Латинської Америки. Вже в 1941 і 1942 роках німецькі капіталовкладення в Аргентині і Бразилії, які складали близько 1 млрд доларів, були конфісковані урядами цих країн за наказом із Вашингтона. Те ж саме було зроблено з італійськими і японськими капіталовкладеннями. Найбільш значні підприємства німецьких, італійських

1 японських фірм були пізніше реорганізовані і поставлені під контроль американських монополій. Американські монополії тіснили і англійські корпорації.

Під приводом військової необхідності США створювали військові бази на територіях держав, які потерпіли поразку або знаходилися в скрутному положенні. Так, за угодою від

2 вересня 1940 р. в обмін на 50 застарілих американських есмінців Англія змушена була передати США в оренду на 99 років вісім військово-морських і військово-повітряних баз, розташованих у стратегічно важливих місцях Атлантики і Карибського моря. В роки війни британським монополіям довелося уступити США значну частину своїх капіталовкладень у Канаді і країнах Латинської Америки за рахунок оплати військових постачань.

В той же час життєвий рівень життя рядових американців знизився. Робочий тиждень був збільшений. В роки війни прямі і непрямі податки в США зросли на 20%. Вартість долара знизилася в порівнянні з рівнем 1939 р. Незважаючи на деяке номінальне підвищення заробітної платні, реальна заробітна платня падала. Погіршилося і правове положення американських робітників. У 1943 році Конгрес США прийняв закон Сміта — Коннелі про заборону страйків на військових заводах.

Висновок. У роки Другої світової війни в США розгорнувся широкий рух за співробітництво із країнами антпгітлерівської коаліції. Американські монополії скористалися військовим положенням та потребами союзників США у фінансовій і військово-технічній допомозі для різкого збільшення своїх прибутків, придушення конкурентів і установлення домінуючого положення на світовому ринку, а також для правового обмеження робітничого і профсоюзного руху.

Окупаційний режим у поневолених країнах

1.      Народно-визвольна армія Югославії була сформована і контролювалась;

а)      компартією Югославії;

б)      прибічниками створення незалежної хорватської держави;

в)      прибічниками реставрації сербської династії Карагеоргійо- вичів.

2.      Заповніть пробіли в тексті:

Перше антифашистське повстання у Варшаві відбулося в ... у варшавському гетто, куди окупанти зігнали єврейське населення. Два місяці погано озброєні повстанці, приречені на знищення, боролися з фашистськими військами. У ... за наказом лондонського емігрантського уряду Польщі ... також підняла непідготовлене повстання у Варшаві, прагнучи взяти владу в столиці до входу в неї радянських військ.

3.      Встановіть хронологічну послідовність:

1)      операція гестапо «Кришталева ніч»;

2)      повстання у Варшавському гетто;

3)      прийняття законів «Про громадян рейху» та «Про захист ні

мецької честі і німецької крові»;

4)      масовий розстріл київських євреїв у Бабиному Яру;

5)      розпорядження Герінга «Про негайні заходи по прискоренню

єврейської еміграції з Німеччини»;

4.      Встановіть відповідність.

а)      Греція;

б)      Франція;

в)      Італія;

г)       Польща.

 

1)      Національна рада Опору, Комітет Національного Визволення;

2)      Комітет національного визволення, гарі- бальдійські бригади;

3)      ЕЛАС;

4)      Армія Крайова.

5.      Про який документ іде мова?

Цим планом передбачалися колонізація Радянського Союзу і країн Східної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення в рабів рейха народів Східної Європи які залишаться в живих. Планувалося виселити протягом ЗО років 65% населення Західної України, 75% населення Білорусії, 80—85% поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — всього 51 млн. чоловік. Намічалося на землі, які звільняться, переселити 10 млн. німців. На території СРСР передбачалося утворити чотири німецькі колоніальні провінції «Остланд», «Україна», «Москва», «Кавказ».

 

6.      Яким був нацистський «новий порядок» у Європі?

Відповіді до теми

1.

2.

3.

4.

а

1943 р.;

Серпні1944 р.;

АрміяКрайова.

3 (вересень 1935 р.);

1 (ніч з 9 на 10 листопада

1938 р.); 5 ( 24 січня 1939 р.);

4 (29-30 вересня 1941 р.);

2 (квітень—червень 1943 р.).

1-б;

2 - в;

3-а;

4 - г.

 

5. План «Ост», який був представлений Гітлеру 25 травня 1940 р. і затверджений ним як директива.

6.         Метою встановлення «нового порядку» фашисти оголосили боротьбу проти «влади золота», проти банкірів Сіті і Уолл-стріт, а також проти «більшовизму і гнилої демократії». На ділі «новий порядок» означав встановлення фашистської диктатури, гноблення і поневолення окупованих країн.

Німецький план «Ост» передбачав колонізацію Радянського Союзу і країн Східної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення в рабів рейха українців, росіян, білорусів, поляків, чехів і інших народів Східної Європи які залишаться в живих. Планувалося виселити протягом ЗО років 65% населення Західної України, 75% населення Білорусії, 80 - 85% поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — всього 31 млн чоловік. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи до 46 - 51 млн. Намічалося на землі, які звільняться, переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, які залишилися, (по розрахунках гітлерівців — близько 14 млн) поступово «онімечити». На зайнятих територіях фашисти створювали табори смерті і концтабори, тисячі в’язниць і гетто. Провадилися звірячі розправи з місцевим населенням. Криваві погроми проводили спеціально створені зондеркоманди. В роки окупації в республіках Прибалтики, у Білорусії, України, Російській федерації гітлерівці знищили більш 10 млн чоловіків, жінок, дітей.

До літа 1941 р. фашисти поширили своє панування майже на всю територію Західної і Центральної Європи. Крім країн, захоплених до війни, Німеччина і Італія в ході Другої світової війни окупували 9 європейських держав.

Економіка всіх поневолених країн була поставлена на службу загарбників. У Франції німецько-фашистські загарбники привласнили до 3/4 місцевої сировини і від 50 до 100% готової продукції різних галузей промисловості. У Польщі німецькі монополії захопили великі промислові підприємства. Окупанти привласнили значну частину продукції сільського господарства, ввели обов’язкову трудову повинність. Мільйони жителів Європи були насильно вивезені на роботу в Німеччину.

«Новий порядок» передбачав також здійснення особливої расової політики. Жертвами цієї політики стали євреї, цигани, а потім і слов’янське населення Східної Європи. У 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій її території були організовані концентраційні табори, самими великими з яких були Освенцім, Майданек, Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччині;

Маутхаузен в Австрії. В них утримувалися військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору. У цілому в концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені.

Висновок. Нацистський «новий порядок» означав ліквідацію світового порядку, установленого після Першої світової війни Версальсько-Вашингтонською системою договорів і встановлення у Європі гегемонії Німеччини та колоніальний переділ світу на її користь. При цьому гітлерівський режим проводив у Європі колоніальну політику, котра принципово не відрізнялася від політики колоніальних держав у XVI - XIX ст. у Африці та Америці: ліквідація державності завойованих народів та створення маріонеткових урядів під німецьким протекторатом на землях, які не ввійшли безпосередньо до складу III Рейху; масове знищення непокірного населення на територіях, які підлягали німецькій колонізації; расизм; нещадна експлуатація ресурсів поневолених країн.

Сторінка 1 з 10
 

Виктор Новосад на сервере Стихи.ру
загрузка...
« Освітній портал »   2013 р.