загрузка...

Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму


Мета: ознайомити учнів з основними функціями та завданнями соціальної мобільності як невід’ємної частини культури сучасно¬го, демократичного суспільства; продовжити формування умінь і навичок аналітичної роботи учнів з джерелами інформації; спри¬яти виробленню навичок дослідницької роботи; сприяти соціальній адаптації учнів, розкриваючи роль професії як «соціального ліфта».
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент уроку
Повідомлення теми та мети уроку.
II. Мотивація навчальної діяльності
Бесіда
1. «Все наше життя — це рух вперед, до мети». Як ви розумієте ці слова?
2. А які цілі перед собою ставите ви?
3. Кожен з вас хоче бути успішним. Як же цього домогтися?
III. Вивчення нового матеріалу
Мабуть, повністю готових рецептів успіху немає, але сьогодні на уроці ми з вами спробуємо відповісти на дуже важливі питання.
1. Що допомагає людині посісти більш високу соціальну позицію в суспільстві?
2. Як знайти своє покликання, стати успішним?
У вас на партах є аркуші, на яких ви протягом уроку спробуєте записати умови успішності для себе.
Характеризуючи будь-яке суспільство, ми звертаємо увагу на форми об’єднання людей: це групи, спільноти, які складають дуже важливу, соціальну сферу.
Запитання
1. Яка наука вивчає соціальну сферу життя суспільства?
2. Що означає поняття « соціальна диференціація » ?
3. Соціальне розшарування властиве будь-якому суспільству?
4. Якими бувають види соціальної диференціації?
5. Чи можна усунути соціальну диференціацію?
Учитель називає теорії щодо усунення соціальної диферен¬ціації.
Марксизм — усунення соціальної нерівності за допомогою змі¬ни економічної системи.
Інша точка зору — розшарування зла, якого не можна уникну¬ти, з ним необхідно змиритися.
Ще одна позиція: нерівність — позитивне явище. Воно спону¬кає людей прагнути вдосконалення суспільних відносин. Соці¬альна однорідність — загибель суспільства.
Запитання
1. Яка з наведених точок зору імпонує вам більше?
2. Як ви розумієте соціальну рівність?
Таким чином, соціальна рівність — це рівність пе¬ред законом, рівність прав і можливостей.
Разом з тим рівність можливостей не передбачає рівних ре¬зультатів. Документи ООН передбачають завдання створити рівні можливості для забезпечення добробуту нинішніх і майбутніх по¬колінь.
Бесіда
1. Що є елементами соціальної структури суспільства? (Класи, страти)
2. Назвіть критерії, покладені в основу поділу суспільства на страти.
3. А чи можлива зміна свого місця в суспільстві?
4. Яким чином це відбувається?
5. Чи завжди суспільство створює можливості, щоб людина мала змогу перейти з однієї соціальної групи до іншої?
 Соціальна мобільність
Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар’єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соці¬альної групи становлять процес соціальної мобільності.
Соціальна мобільність — це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.
Одним із перших визначення соціальної мобільності дав відо¬мий соціолог Пітірім Сорокін.
Соціальна мобільність — це будь-який перехід інди¬віда, групи або соціального об’єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище ін¬дивіда або групи змінюється.
Розрізняють декілька типів соціальної мобільності:
1. Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, які сприя¬ють переходу індивіда з одного соціального шару в іншій. Графічно вертикальну мобільність позначають |.
2. Горизонтальна — перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому самому рівні (наприклад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім’ї в іншу, з однієї релі¬гійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціаль¬ного шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобіль¬ність позначають .
Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Піаф. Її народження було насмішкою: мати співачка народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою май¬бутньої зірки Едіт Джованні Гасьон — таке справжнє ім’я Едіт Пі¬аф — стала шинель поліцейського. Її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт стала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змог¬ла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди вихо¬дила в чорній сукні, і на фоні плаття її руки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка за¬хоплювалася нею — до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ні¬як не казка про попелюшку. Співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру. Вона багато працювала, щоб досягти успіху.
Отже, суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших.
Завдання
Зобразіть графічно у зошиті вертикальну та горизонтальну мо-більність за такими позиціями:
а) зміна професії: робітник став інженером (І);
б) переїзд з одного міста в інше без зміни професії (—►);
в) підвищення кваліфікації в рамках однієї професії, наприклад, інженер — провідний інженер (І);
г) підвищення рівня освіти (технік, здобувши вищу освіту, став начальником цеху) (І);
д) пониження в посаді (І).
Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних со¬ціальних груп до інших, називають каналами соціаль¬ної мобільності, чи соціальними ліфтами.
Прикладами можуть бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання власності.
Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль май-бутньої професії як «соціального ліфта». Вибравши гуманітарний профіль, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин людина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна за-мислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи ви будете пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.
Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і від самого індивіда.
Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мо¬більністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.
Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується висо¬кою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.
Соціальна мобільність в межах одного суспільства на окре¬мих етапах його розвитку (революції, війни, реформи) може бути різною.
Запитання
— Що в соціальній мобільності залежить безпосередньо від лю¬дини?
Перевірка завдання, отриманого учнями на початку уроку
Скласти умови успішності для себе.
 Соціальна комунікація
Соціальна комунікація (англ. зосіаі соттипіса- Ііоп) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.
Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значущих оці¬нок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкуван¬ня, прийнятих у даному суспільстві.
Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сут¬ності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комуніка¬ція розглядається як:
• механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);
• обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);
• інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом (Мой- сей Каган);
• спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування лю¬дей (Тамотсу Шибутані);
• акт передання інформації від мозку однієї людини до мозку ін¬шої (Пол Сміт, Кріс Беррі,Алан Пулфорд);
• специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту (.Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфі- лова).
Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації.
1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній кому¬нікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.
2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комуніка¬ції передавати оціночну інформацію про предмети або явища.
3. Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є за¬собом, який спонукає людину до певної дії та реакції.
Комунікація походить від лат. соттпипісаііо — єдність, пе¬редання, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом соттипісо — роблю спільним, повідомляю, з’єдную.
Поняття «комунікація» може вживатись у декількох зна¬ченнях:
соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими со-ціальними суб’єктами;
телекомунікації, або зв’язок за допомогою технічних засобів; певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об’єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.
Комунікативність (лат. соттипісаііо — зв’язок, по¬відомлення) — сукупність істотних, відносно стійких влас¬тивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню ін¬формації.
IV. Підсумок уроку
Висновки
1. Соціально мобільність необхідна, тому що служить невід’ємною частиною культури в будь-якому сучасному індустріально роз-виненому суспільстві.
2. За умов сучасного відкритого суспільства від вас самих зале¬жить, яким буде ваше місце у суспільстві, до якої соціальної групи ви належатимете.
3. Доклавши зусиль ви зможете змінити соціальне становище, пе-реміститися з однієї сходинки соціальної драбини на іншу.
Практичне завдання
Учням пропонується скласти сенкан з основними поняттями уроку:
соціальна мобільність; соціальний статус: соціальний ліфт.
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. На прикладі своїх батьків, дідусів і бабусь, знайомих покажіть, як змінилося їхнє соціальне становище. Із якими чинниками
(здобуття освіти, переїзд із села до міста зростання або скоро¬чення доходів) були пов’язані ці зміни?
3. Який канал соціальної мобільності ви вважаєте найбільш при¬датним для себе? Відповідь аргументуйте.

Опубліковано в Людина і світ

Поняття соціуму. Історичні типи стратифікованих суспільств


Мета: визначити закономірності історичного розвитку; сприяти формуванню вмінь розрізняти види соціальної стратифікації; розвивати вміння комплексного пошуку, систематизації соціальної інформації з теми; формувати вміння аналізувати, робити висновки; формувати критичне ставлення до соціальної нерівності; розширювати міжпредметні зв’язки.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.


ХІД УРОКУ


I. Організаційний момент уроку
II. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
Декілька учнів зачитують свої твори-есе до епіграфа попереднього урока.
III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Я хочу, щоб ви прослухали одну притчу і поміркували, чому саме її ми взяли під час вивчення сьогоднішньої теми.
Один багатій у скромному буденному жупані вирушив на свято до знатного городянина. Усі гості були у вишуканому вбранні з шовку і оксамиту. Тож на непоказного чоловіка присутні дивилися зі зневагою. Вельможу навмисне не помічали, морщили ніс і тіснили від столу, на якому було багато чудових страв. Тоді вельможа пішов додому, одягнув свій найкрасивіший каптан і повернувся на свято, сповнений гідності, наче володар. Гості одразу ж почали підлещуватися до нього. Кожен намагався поспілкуватися з ним або принаймні запам’ятати одне з його мудрих слів. Можна було подумати, що святковий стіл приготували лише для нього. Звідусіль йому пропонували найбільш смачні страви.
Але замість того, щоб їсти, вельможа почав пхати страви у широкі рукави жупана. Гості здивовано його запитали: «О, пане, що ви робите? Чому ви не їсте того, що ми вам пропонуємо?» А вельможа, продовжуючи набивати свій каптан стравами, відповів спокійно: «Я справедлива людина, і якщо говорити по правді, то гостинність ви виявили не мені, а моєму каптану. Тому він повинен отримати те, на що заслуговує».
Запитання
1. Про що ця притча?
2. Що ж таке соціальні відносини? За якими критеріями виділяють ті чи інші соціальні групи?
— Про різні соціальні групи, про ставлення до них ми сьогодні будемо говорити на уроці.
Повідомлення теми та мети уроку.
IV. Вивчення нового матеріалу
ПОНЯТТЯ соціуму
Прагнучи пізнати суспільне життя людей, соціальна філософія стикається з багатьма труднощами, перша з яких — багатозначність терміна «суспільство».
Вмикаючи радіо або телевізор, ми постійно чуємо міркування про «інтереси суспільства», «перспективи суспільства», «кризу суспільства» і т. д. При цьому нікому з нас не спадає на думку подивитись довідкову літературу, щоб з’ясувати зміст цього поняття.
Більшість людей його вважають «самоочевидним», інтуїтивно зро-зумілим. Біда, проте, в тому, що саме «очевидні» поняття зазвичай важко піддаються визначенню і роз’ясненню.
Існує чимало визначень терміна, який нас цікавить. Дійсно, у сучасній лексиці товариствами можуть називати і національно- державні утворення, які існують на політичній карті світу, і добровільні об’єднання людей за професіями та інтересами («Товариство філателістів», «Товариство порятунку на водах » і т. ін.). Про товариство кажуть, коли мають на увазі соціальне оточення людини, коло його спілкування (застерігаючи від потрапляння до «поганого товариства»). Раніше суспільством («опчеством» за Далем) російські селяни називали сільську громаду, а аристократи — «бомонд», вищі соціальні верстви.
Соціум — велика, стійка соціальна спільнота, яка характеризується єдністю умов життєдіяльності людей в якихось певних відносинах.
Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність усіх форм і способів взаємодії та об’єднання людей. У такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство як система взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями — між природою й суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю.
Соціальна спільнота — відносно стійка сукупність людей, що вирізняються більш-менш однаковими ознаками, умовами і способом життя, масової свідомості, спільністю соціальних норм, ціннісних систем і інтересів.
Спільноти не створюють свідомо, вони складаються під впливом об’єктивного ходу суспільного розвитку, спільного характеру людської діяльності.
Запитання
1. Наведіть приклади видів спільнот (виробничий колектив, суспільний клас, соціально-професійна група; нації, народності; сім’я, рід, плем’я).
2. Як виникли ці спільноти?
3. Що об’єднує ці спільноти?
4. Що таке група?
Під соціальною групою розуміють сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розподілу праці та діяльності.
Класифікація груп
За чисельністю: великі (етнічні, релігійні); малі (до ЗО осіб).
За характером взаємин: первинні (сім’я, клас, студентська група); вторинні (трудовий колектив).
За способом організації та регулювання взаємодії: формальні (юридично оформлені); неформальні.
Умовні групи — довільні об’єднання людей за будь- якою спільною ознакою.
Реальні групи — такі об’єднання людей, у яких має місце єдність діяльності, умов, обставин, ознак і в яких люди усвідомлюють свою належність до цієї групи.
Ознаки:
1. Пол.
2. Дохід.
3. Національність.
4. Вік.
5. Спорідненість і шлюб.
6. Професія.
7. Місце проживання.
За типом ідентифікації:
а) групи членства;
б) референтні групи (індивід може не входити до такої групи, але він звіряє свій статус і поведінку з цим еталоном);
в) аутгрупи (групи, які індивід вважає чужими).
Квазігрупа — слабко організоване, нестійке, короткочасне об’єднання людей випадкового складу (натовп, публіка в театрі).
Статусні групи — виникають на основі соціальної нерівності і відіграють важливу роль під час визначення соціального стану, статусу особистості.
Номінальні групи — їх виділяють для статистичного обліку населення:
а) пасажири приміських потягів, автобусів;
б) перебувають на обліку в міліції;
в) бездітні, багатодітні, малодітні;
г) які мають постійну або тимчасову прописку.
Агрегатні групи — сукупності людей, виділені на основі поведінкових ознак (аудиторія, публіка). «Агрегат» — випадкове скупчення людей.
Робота у групах
1. Охарактеризувати й навести приклад кожного типу соціальних груп.
2. Визначити поняття «спільнота». Назвати, які спільноти вам відомі та які ознаки їх об’єднують.
3. Охарактеризувати основні тенденції розвитку соціальних відносин у Україні.
4. Яким чином соціальні інститути керують поведінкою членів спільноти? (Через систему санкцій і нагород.)
Спільнота — сукупність людей, що характеризується певними єдиними ознаками (інтерес, умови життя і діяльності, близькість поглядів, спільна віра).
ВИДИ СПІЛЬНОТ
1. Етнічні, територіальні, релігійні.
2. Стійкі (етнічні, територіальні).
3. Нестійкі (масові рухи, аудиторія, натовп).
4. Особливою спільнотою (самостійною одиницею) є територіальна спільнота (ТО) — сукупність людей, що живуть на одній господарсько освоєній території.
У кожному суспільстві існує соціальна нерівність.
Запитання
1. Назвіть причини соціальної нерівності.
(Факт наявності соціальної нерівності означає, що люди мають нерівний доступ до ресурсів суспільства та його благ, розрізняються ступенем впливу і влади, мають нерівні можливості для особистісного та професійного зростання.)
2. Які види нерівності вам відомі?
(Статева, вікова, національно-етнічна, релігійна, політична, економічна, культурна, освітня)
Передумови соціальної нерівності:
а) нерівність здібностей і можливостей;
б) обмеженість ресурсів суспільства.
Соціальна нерівність — система відносин у суспільстві, яку характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства (грошей, влади, освіти і престижу) між різними стратами, або верствами, населення.
Соціальна нерівність є причиною і наслідком соціального роз-шарування (соціальної стратифікації).
Стратифікація (лат. зігаіит — шар, пласт і їасеге — робити) — процес і результат диференціації суспільства на різні соціальні прошарки, що відрізняються за своїм суспільним статусом.
Страта — сукупність сімей та індивідів, що мають певний соціальний рівень за доходами, добробутом, владою або престижем.
Запитання
— Якими цінностями керуються люди, які відіграють певну роль у соціальній стратифікації? (Влада, власність, престиж)
Завдання
1. Доведіть, що соціальна стратифікація ототожнюється з процесом розподілу основних цінностей у суспільстві. На прикладах покажіть, що поділ суспільства на класи пояснюється нерівним доступом до таких цінностей, як влада, власність, престиж.
2. Доведіть і покажіть на прикладах, що нерівність є потужним стимулом суспільного розвитку, прогресу.
3. Доведіть, що в разі, якщо економічна нерівність стає занадто сильною, може виникнути соціальна напруженість у суспільстві.
Соціальна стратифікація
Основні категорії соціальної стратифікації
Соціальний прошарок — великі групи, члени яких не можуть бути пов’язані ні міжособистісними, ні формальними груповими відносинами, не можуть ідентифікувати своє групове членство і пов’язані з іншими членами таких спільнот на основі близькості інтересів, специфічних культурних зразків, мотивів і установок, способу життя і стандарту споживання.
Соціальний прошарок — соціальна спільнота, яку виділяють за однією або декількома ознаками диференціації суспільства — доходами, престижем, рівнем освіти, культури і т. ін.
Соціальний прошарок — це безліч людей, які в даному суспільстві перебувають в однаковій ситуації.
Соціальний клас — численна соціальна група людей, які володіють або не володіють засобами виробництва, що посідають певне місце в системі суспільного розподілу праці і мають специфічний спосіб отримання доходу.
Робота в групах
Учитель. Отже, ми з’ясували, що суспільство складається з різних груп. Розподіл же суспільства на групи називають соціальною диференціацією. Як ви вважаєте, диференціація властива будь- якому суспільству? Щоб відповісти на це питання, розіб’ємося на групи й виконаємо таке завдання: уявімо певні суспільства з точки зору соціальної диференціації.
1- ша група. Первісне суспільство.
2- га група. Рабовласницьке суспільство.
3- тя група. Феодальне суспільство.
4- та група. Капіталістичне суспільство.
— Розглядаючи структуру суспільств, яких висновків ви дійшли?
1. В усіх без винятку суспільствах, навіть у первісному, спостерігається соціальне розшарування, або соціальна диференціація.
2. На наступних етапах розвитку соціальне розшарування усклад-нювалося, ставало дедалі очевиднішим.
3. Відмінності в групах зумовлені їх неоднаковим доступом до економічних ресурсів.
4. Відмінності в групах зумовлені їх неоднаковим доступом до по-літичної влади.
5. Відмінності в групах зумовлені їх неоднаковим доступом до освіти та інших соціальних благ.
Робота зі схемою
На сьогодні численну групу людей, що перебуває на певній позиції, називають стратою (прошарок), а сукупність розташованих у вертикальному порядку соціальних верств — соціальною стратифікацією. Термін «стратифікація» узятий з геології, де він означає розташування пластів Землі по вертикалі. Соціологія уподібнила будову суспільства до будови Землі і розмістила соціальні верстви (страти) також по вертикалі. За основу взяли драбину доходів: бідняки посідають нижчу сходинку, заможні групи населення — середню, а багаті — верхню.
Запитання
— Як ви вважаєте, чому деякі дослідники вважають, що «гео-логічний» образ можна застосовувати до структури людського сус-пільства?
Не всі згодні, що можна проводити аналогію між структурою людського суспільства і структурою гірської породи. Критики цієї точки зору вважають, що соціальна стратифікація відображає принцип нерівності.
Пригадайте і назвіть причини виникнення нерівності.
1. Відмінності у здібностях.
2. Відмінності у ставленні до праці.
3. Дискримінація на ринку праці.
4. Майнові відмінності.
5. Удача і нещастя та ін.
IV. Підсумок уроку
Завдання
— Уявіть, що ви присутні на засіданні дискусійного клубу, який обговорює проблему нерівності. На обговорення було винесено думку сучасного англійського політолога: «Уся історія людства засвідчує, що нерівність необхідна для досягнення якогось ідеалу людської досконалості, як індивідуального, так і колективного».
Клас ділиться на дві групи «критиків» і «прихильників», кожна з яких має обговорити проблему нерівномірного розподілу багатства між людьми, навести аргументи на захист своєї позиції.
Запитання
1. Чи треба позбавлятися нерівності?
2. Чи треба цього прагнути?
Висловіть свою думку, підкріпивши її аргументами.
Отже, людство з давніх часів замислювалося над цими проблемами. І шляхи їх розв’язання не були однозначними.
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Опубліковано в Людина і світ

Поняття «конфлікт». Типи конфліктів. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання


Мета: забезпечити засвоєння моделі конфлікту; показати які шляхи виходу з конфліктів існують; розвивати вміння відстоювати та аргументувати свою позицію; працювати в групах; аналізувати документи; публічно виступати; формувати здатність до толерант¬ної поведінки.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Епіграф до уроку: Конфлікти — це норма життя. Якщо у вашо¬му житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс. Ч. Ліксон
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент уроку
II. Мотивація навчальної діяльності
Ми живемо у світі, де часто сонячне світло порозуміння засло¬няють хмари образ, дме холодний вітер підозр, спалахують блис¬кавки конфліктів. ...Як утримати прекрасну погоду в нашій душі, жити в мирі і радості? Як не «змокнути» під дощем нерозуміння і як допомогти в цьому іншим?
Однією з найбільш актуальних проблем сучасного суспільства є проблема конструктивної співпраці та взаємодії. У зв’язку з цим проблема соціальних конфліктів стала предметом вивчення бага¬тьох наук, таких як філософія, соціологія, політологія, педагогі¬ка, психологія і т. д. У 80-ті роки XX ст. у багатьох країнах сві¬ту з’явилися конфліктологічні центри, а 1986 р. в Австралії за ініціативою 00Н було створено міжнародний центр розв’язання конфліктів. Останнім часом наука конфліктологія набуває дедалі більше практичного значення. Можливо, невдовзі цей предмет ви¬вчатиметься в школі.
III. Актуалізація опорних знань
Метод «Мозковий штурм»
1. Що ви розумієте під поняттям конфлікт?
2. Чи можна дати однозначне визначення поняттю «конфлікт»?
3. Якими бувають види конфліктів?
4. Яким чином можуть бути розподілені ролі у конфлікті? (Під¬бурювач, свідок, пособник, посередник)
Висновок. Конфлікт — це зіткнення окремих людей чи соці¬альних груп, що виражають різні, часом протилежні цілі, інтереси і погляди.
IV. Вивчення нового матеріалу
У конфліктології вироблена певна модель конфлікту.

Робота в групах над завданням
Щоби закріпити модель конфлікту, учні виконують завдання. Ситуація 1
Між двома співробітниками не склалися стосунки. У приватній розмові один висловився не зовсім коректно. Другий образився, грюкнув дверима і написав скаргу на першого. Вищий керівник ви¬кликав кривдника і примусив його вибачитися. «Інцидент вичер¬пано», — заявив керівник задоволено, маючи на увазі, що конф¬лікт розв’зано. Чи так це?
1. Зверніться до моделі конфлікту і визначте:
а) що є конфліктом;
б) конфліктною ситуацією;
в) інцидентом.
2. Які наслідки конфлікту?
Ситуація 2. Цікава конфліктологія
Група підлітків зібралася послухати музику. Думки розділили¬ся: одні хотіли слухати поп-музику, а інші були любителями «ме¬талу». Зав’язалася суперечка. Пристрасті вирували...
— Якими можуть бути шляхи розв’язання конфлікту?
Кожна група має запропонувати вихід із ситуації, що склалася, і дати відповідь на запитання.
Після виступів груп учитель підводить учнів до розуміння того, що існує три шляхи виходу з конфлікту:
1. Конструктивний (гумор, поступки, компроміс, співробіт¬ництво, усвідомлення позиції сторін).
2. Деструктивний (погроза, насильство, брутальність, прини¬ження, перехід на особистості, розрив відносин).
3. Ігнорування (відхід від розв’язання проблеми).
Розв’язуючи конфлікт, люди беруть на озброєння певну стра¬тегію.
Робота в групах над завданням
Кожна група повинна порівняти представлені тексти девізів з назвою стилів у конфлікті й обрати правильну відповідність де¬візу і стратегії.
Девізи:
«Ніхто не виграє у конфлікті, тому я бажаю уникати його». (Уникнення)
«Щоб я переміг, ти повинен програти». (Конкуренція)
«Щоб ти виграв, я повинен програти». (Пристосування)
«Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програ¬ти». (Компроміс)
«Щоб виграв я, ти повинен теж виграти». (Співробітництво) Запитання
— Як успішно розв’язати конфлікт?
Існує три шляхи розв’язання конфлікту.
1. Переговори — це процес, під час якого сторони намагаються розв’зати конфлікт шляхом безпосереднього обговорення між собою. Сильна сторона переговорного процесу полягає в тому, що все залежить від самих сторін — як процес, так і результат безпосереднього обговорення.
2. Медіація. Під час медіації в процес вступає третя сторона — по¬середник, мета якої — допомогти першим двом домовитися. Вислуховуючи з боку і допомагаючи їх спілкуванню, медіатори намагаються сприяти пошуку сторонами рішення типу «ви¬граш — виграш». І хоча медіатор бере на себе відповідальність за процес, опоненти все ж контролюють предмет дискусії та її результат.
3. Арбітраж. У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але й результат. Арбітри вирішують, що саме сторонам необхідно зробити для розв’зання їх конфлікту, і за¬звичай наділені владою, здатною примусити сторони виконати відповідне рішення. У суперечках між дітьми арбітрами часто виступають батьки.
Запитання
1. У разі розв’язання конфлікту трьома способами, якими можуть бути наслідки?
2. Як почуватимуться учасники конфлікту в різних випадках? (При конструктивному виході, деструктивному та ігноруванні)
3. Який шлях, на ваш погляд, найбільш оптимальний?
Конфлікт — це і руйнування, і творення водночас, оскільки су¬перечності, що лежать в його основі, мають бути, усунуті, а замість них мають бути створені нові відносини. Замість того, щоб бояти¬ся і прагнути уникнути конфлікту, слід сміливо опановувати його суть, управляти його творчою силою.
Завдання
— Розробіть правила поведінки під час конфлікту.
Учні розробляють правила поведінки під час конфлікту «Ко¬декс поведінки», записують на ватман і вивішують, відбувається загальне обговорення.
Шість правил, дотримання яких
дозволяє подобатися людям (за Дейлом Карнегі)
1. Щиро цікавтесь іншими людьми.
2. Посміхайтеся.
3. Пам’ятайте, що ім’я людини — це найбільш солодкий і важли¬вий для неї звук будь-якою мовою.
4. Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе.
5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
6. Навіюйте вашому співрозмовнику думку про його значущість і робіть це щиро.
V. Підсумок уроку
Запитання
— Чи змінилася ваша думка про конфлікт?
Психологи пропонують безліч варіантів виходу зі стресу або розслаблення. Один з них — подивитися на палаючу свічку і роз¬слабитися.
Проживаючи життя, ми знову і знову потрапляємо в конфлікто- генні зони, але ми не повинні лякатися цих об’єктивних обставин. Нам необхідно розв’язувати конфлікти так, щоб ніхто не бачив, що конфлікти були.
І на останок хочеться вам сказати: використання конструктив¬них шляхів у розв’язанні конфлікту допоможе вам зберегти друзів і не знайти ворогів.
VI. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Написати твір-есе, використовуючи епіграф уроку «Конфлік¬ти — це норма життя. Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс» (Ч. Ліксон).

Опубліковано в Людина і світ

Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства. Толерантність. Ксенофобія. Расизм. Ґендерні стереотипи

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і самореалізації своєї особистості; визначити сутність понять «стереотипи», «толерантність»; формувати вміння застосовувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для розв’язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: тренінг, дискусія.

Епіграф до уроку: Не все однакове придатне для всіх. Римський поет Проперцій

ХІД УРОКУ

I.              Організаційний момент уроку

II.            Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Виступ учнів з презентаціями «Сучасна молодіжна субкультура».

III.          Мотивація навчальної діяльності

Зі стереотипами ми зустрічаємось щоденно. Уявіть собі, якими є ваші уявлення про: відмінницю, вчительку, циганку, бізнесмена, ділову жінку, бомжа.

Завдання

Оберіть 2 стереотипи і запишіть їхні характерні ознаки.

А тепер об’єднайтеся в групи та обміняйтеся своїми характерис­тиками.

  1.  Чи в усіх були однакові стереотипи?
  2.  Якщо так, то чому?
  3.  Якщо ні, то чому?
  4.  Чому у вас виникли саме такі стереотипи?
  5.  Як ви вважаєте, які чинники впливають на формування стереотипів у суспільстві?

— Вправи, які ми будемо виконувати сьогодні на уроці, ознайомлять вас з основними складовими «піраміди ненависті» — забобонами і стереотипами, дискримінацією, насильством. Ви зможете навчитися розпізнавати їх у собі та інших, усвідомити їх причини і шкоду, яку вони завдають суспільству і кожному з нас. Наявність стереотипів не є провиною людини. Стереотипи є в кожного з нас, і це — природний спосіб пізнання світу.

Повідомлення теми та мети уроку.

IV.         Вивчення нового матеріалу

Стереотипи

Стереотипи — це неправомочні узагальнення, які ми робимо щодо тих, кого ми мало знаємо.

Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що йому трапляється в реальному житті. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Так ми вирішуємо, що «всі росіяни багато п’ють», а «всі підлітки вживають наркотики».

Завдання 1. Християни — мусульмани

Мета: дослідити стереотипи щодо різних етнічних і релігійних груп, їх зміст, види їх вияву в житті.

Кожна група буде працювати з одним з робочих аркушів. На робочих аркушах треба записати ваші уявлення про християн та мусульман. Спочатку члени груп самостійно заповнюють робочі аркуші. Потім знову об’єднуються в групу та обговорюють відповіді. Можна працювати з тими національними групами, які є актуаль­ними для вашого регіону, класу, міста і т. ін.

Обговорення

  1.  Чи складно було заповнювати робочі аркуші?
  2.  Якщо якимось групам це було легше, а комусь — важче, то чо­му це сталося?
  3.  Чи збігаються думки всієї групи?
  4.  Чи насправді всі мусульмани / українці / євреї такі, як написа­но в робочих аркушах?
  5.  Яким чином у вас сформувалася саме така думка?
  6.  Чи впливають на вашу думку стереотипи?

Робочий аркуш Християни (або українці)

Українці люблять...

Ми всі знаємо, що українські...

Українців можна відрізнити за...

Українці завжди надходять...

Всі інші вважають, що українські...

Мусульмани Мусульмани люблять...

Ми всі знаємо, що мусульмани...

Мусульман завжди можна відрізнити за...

Мусульмани завжди надходять...

Всі інші вважають, що мусульмани.

Євреї

Євреї люблять...

Ми всі знаємо, що євреї...

Євреїв можна відрізнити за...

Євреї завжди знаходять...

Усі інші вважають, що євреї...

 Забобони

Забобон — негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це та­кож негативне ставлення на підставі не особистого знайом­ства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить.

Забобони зазвичай з’являється у нас тому, що вже прийнятий у тому суспільстві або групі, де ми перебуваємо. Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національ­ною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини.

Завдання 2. Залізничний експрес

Мета: виявити забобони в групі. Усвідомити неминучість наяв­ності упереджень і навчитися жити з ними. Вам знадобиться: спи­сок пасажирів.

Кожному учаснику буде надано список. Питання звучить так: «З ким із цих людей ви б найменше хотіли опинитися в одному ку­пе поїзда? ». Учасники повинні визначити три найбільш небажаних для себе людей і три найбільш бажаних. Потім учасники діляться на групи по три людини. Кожна група — купе. Мета — проранжирувати список з тим, щоб обрати четвертого супутника. Після цього група збирається разом й обговорює різні вибори.

Список

  •  циганка;
  •  явний гомосексуаліст;
  •  скінхед;
  •  молодий чоловік, хворий на СНІД;
  •  неохайно вдягнена жінка з маленькою дитиною;
  •  кавказець-мусульманин;
  •  людина з села з великим мішком;
  •  африканський студент;
  •  підліток, схожий на наркомана;
  •  колишній ув’язнений;
  •  таджик у національному одязі;
  •  міліціонер;
  •  інвалід зі складеною коляскою;
  •  кришнаїт;
  •  китаєць, який споживає їжу з дивним запахом;
  •  людина, що говорить незрозумілою мовою.

Обговорення

  1.  Чи важко було дійти спільної думки?
  2.  Чому у різних груп відповіді виявилися різними?
  3.  Чому відповіді усіх груп іноді збігалися?
  4.  Чому ви не хотіли їхати з людиною в одному купе?

1)    Коли нами керує страх, коли — бридливість, коли — нега­тивне ставлення загалом?

2)    Наскільки вони у кожному випадку обґрунтовані?

  1.  Чи можемо ми щось зробити з нашими почуттями в таких ви­падках? А чи треба з ними щось робити?
  2.  Чи може будь-хто відмовитись їхати з нами в одному купе? А якщо справа відбувається в іншій країні?
  3.  Як ми чинимо, коли потрапляємо в одне купе з небажаною люди­ною? Чи траплялися ситуації, коли ви (або хтось у вашій присут­ності) поводились ганебно з людьми, які вам не подобаються?
  4.  Чи винні ті, з ким ми не хочемо їхати?
  5.  Що вони відчують, якщо побачать наше невдоволення?
  6. 10.  Як найкраще вчинити в таких випадках?

 Толерантність

Сучасна культурна людина — це не лише освічена людина. Цьо­го замало. Це людина, що володіє почуттям самоповаги і поваги до оточуючих. Толерантність вважається ознакою високого духовно­го та інтелектуального розвитку індивідуума, групи людей, усього суспільства загалом.

Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995 р. була прийнята Декларація толерантності. Відповідно до Декларації принципів толерантності, ми розуміємо, що «толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур на­шого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності... це гармонія в різноманітті, це чеснота, яка ро­бить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру... У своєму житті ми спілкуємося з представника­ми різних національностей, культур, світів, соціальних верств... тому треба вміти поважати культурні цінності як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точ­ки дотику».

До того ж толерантність як якість особистості допомагає людині адаптуватися в іншому середовищі, до несподівано нових для нього умов життя. Люди, що не володіють цією якістю, виявляють кате­горичність, нездатні до змін, яких вимагає від нас життя.

Значення слова «толерантність» у різних народів пояснюється по-різному.

Іспанською це поняття означає здатність визнавати відмінні від власних ідеї або думки;

французькою — ставлення, за якого допускається, що інші мо­жуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам; англійською — готовність бути терпимим, поблажливим; китайською — дозволяти, сприймати, бути великодушним що­до інших;

арабською — прощення, поблажливість, м’якість, милосердя, співчуття, терпіння, прихильність до інших; російською — здатність терпіти щось і когось (бути витрима­ним, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням будь-чого і будь-кого).

Бесіда

  1.  Яке з визначень вам імпонує найбільше?
  2.  Чому, на ваш погляд, у різних країнах ці визначення формулю­ються по-різному?
  3.  А що ж об’єднує ці визначення?
  4.  Чим зумовлена актуальність толерантності у наш час? Завдання

Учням пропонується закінчити речення «Бути толерантним — це означає...»:

бути терпимим до оточуючих; поважати людей, їх думки, релігію; сприймати інших такими, якими вони є; розуміти різноманіття культур нашого світу.

Запитання

  1.  Чи притаманні вам якості, що характеризують толерантну лю­дину?
  2.  Чи вважаєте ви себе толерантною особистістю?

Робота з таблицею

— Ознайомтесь зі змістом порівняльної таблиці «Толерантна та інтолерантана особистості» і зробіть висновки.

Толерантна особистість

Інтолерантна особистість

Повага до думки інших

Нерозуміння

Доброзичливість

Ігнорування

Бажання будь-що робити разом

Егоїзм

Толерантна особистість

Інтолерантна особистість

Розуміння і сприйняття

Нетерпимість

Чуйність

Висловлювання зневаги

Допитливість

Дратівливість

Поблажливість

Байдужість

Довіра

Цинізм

Гуманізм

Невмотивована агресія

Учні роблять висновки.
Учитель висловлює особисту точку зору.
Загальний висновок. Не буває абсолютно толерантних та аб¬солютно інтолерантних людей. У сучасному світі складно знайти приклади толерантного суспільства. У людства не виробився іму¬нітет проти інтолерантності. Людина робить в житті різні вчинки. Важливо, чи є в нас прагнення до толерантних відносин, бажання повноцінно реалізувати свої здібності, спираючись на стійкі життє¬ві позиції, цінності та ідеали.
Чому так актуальна толерантність в наш час? Тому що ми часто чуємо такі слова, як «біженець», «жертва насильства», «екстре¬мізм», «конфлікт», «агресія», «тероризм», тому що в підлітковому та молодіжному середовищі спостерігається катастрофічне поши¬рення всіляких форм антигромадської поведінки; тому що зростає кількість антигромадських молодіжних організацій радикального спрямування.
Ксенофобія і расизм
Ксенофобія— неоднозначний термін, котрий позначає певний стан людини, що виявляється у нав’язливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чу¬жоземцями та ненависть до них.
Уперше термін «ксенофобія» зустрічається у словнику Вебстера, виданого 1841 р. у США. Такі визначення засвідчують, що головним об’єктом ксенофобії завжди були незнайомці або чужинці. Причини тут прості: історично так склалося, що поява чужинців, зазвичай не віщувало нічого доброго. У гіршому випадку вони претендували на поля і пасовища, на майно і дружин. У кращому випадку — втручалися в життя сус¬пільства, приносячи із собою зміни. Отже, чужинці являли реальну загрозу сформованому способу життя.
Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою і шкідливою для суспільства, наприклад нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї, цигани, гомосексуалісти. Об’єктом другої форми ксенофобії є переважно культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури піддаються чужоземному впливу, але культурна ксенофобія є часто вузькоспрямованою на певні прояви такого впливу (наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії).
Расизм у загальному випадку розглядають як форму ксенофобії. Ксенофобія передбачає віру в те, що об’єкт ворожості є чужим.
З точки зору біосоціології, ксенофобія є суспільною проекцією інстинкту самозбереження певної національно-економічної формації.
Незначні прояви ксенофобії є цілком природними і нешкідливими для суспільства загалом, але таке твердження багато хто піддає сумніву.
Расизм — світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи, тобто на раси на осно¬ві особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас).
Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак «прив’язують» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості або роблять антинаукові, безпідставні узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів.
Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкі¬ри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.
Поняття «расової дискримінації» не застосовується до відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, що їх держави-учасниці Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації проводять чи роблять між громадянами і негромадянами.
Ґендерні стереотипи
Метод «Мозковий штурм»
1. Що означає « поводитись як чоловік » ?
2. Які слова або фрази спадають на думку у зв’язку з цим?
Першим запропонуйте відповісти юнакам. Спробуйте запи¬сувати фрази хлопців, або обговорити ці питання в парах і по¬тім поділитися своїми думками з класом. Складіть список сте¬реотипів про те, «як поводиться справжній чоловік». У ньому наведено, як ставляться до хлопчиків і якої поведінки від них очікують упродовж дорослішання в нашому суспільстві. Чоло¬віки і хлопчики не народжуються такими, як у цьому списку: вони починають виконувати ґендерні ролі в процесі соціаліза¬ції. Далі до роботи підключаються дівчата.
1. Що означає «поводитись як жінка»?
2. Які слова або фрази спадають вам на думку у зв’язку з цим?
Складіть список стереотипів стосовно того, «як поводиться справжня жінка». У ньому наведено, як ставляться до дівчат і якої поведінки від них очікують упродовж дорослішання в на¬шому суспільстві. Дівчата, як і хлопці, вчаться підкорятися специфічним рольовим очікуванням упродовж дорослішання.
Запитання
— Що ж таке ґендерні ролі?
 Ґендерні ролі та їх різноманіття
1. Як ви вважаєте, що таке соціальна роль?
Соціальна роль — це набір норм, що визначають, як мають поводитися люди у даній соціальній ситуації.
2. Які ролі виконує людина, наприклад: чоловік, жінка, керів¬ник, підлеглий, службовець, робітник, учитель, вихователь, вихованець, учень, учениця, директор, чоловік, дружина, бать¬ко, мати, син, дочка, брат, сестра, друг, подруга, бабуся, дідусь, домогосподарка, господар і т. ін.?
3. Кожна людина виконує безліч ролей. Виділіть ролі, виконання яких залежить від статі.
Учні називають, ведучий записує в таблицю.

Чоловічі ролі

Жіночі ролі

Чоловік

Дружина

Батько

Мати

Син

Дочка

Керівник

Домогосподарка

Шанувальник (коханець)

Коханка (утриманка)

Брат

Сестра

Друг

Подруга

Ролі, виконання яких залежить від статі (ґендеру), називають статеві, ґендерні ролі. Ґендерна роль — одна з соціальних ролей людини.
Ґендерна роль — набір очікуваних зразків поведін¬ки (норм) для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з ґендером, а також поведінки у вигляді мовлен¬ня, манер і жестів.
Визначеність поведінки, пов’язаної з ґендерними ролями, особ¬ливо очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу.
Ґендерна роль — диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності. Ґендерні ролі — вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури вони іс¬нують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності. Ґендерні ролі завжди пов’язані з пев- ною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці.
Запитання
— Ґ єн дерні ролі, які ми з вами виділили, можна якось об ’ єднати за сферами?
Усі описані в літературі ґендерні ролі можна умовно розділити на:
1) загальнопрофесійні, або професійні, розпорядчі, які сфери ді¬яльності більш прийнятні для чоловіків, а які — для жінок (во¬дій, міліціонер, вихователь, вчитель, шахтар, продавець, лікар іт. д.);
2) сімейні, які, у свою чергу, діляться на подружні і батьківські; вони визначають норми відносин, поведінку партнерів, батьків і дітей (чоловік, дружина, мати, батько, брат, сестра, дядько, тітка, бабуся, дідусь);
3) сексуальні, які диференціюють сексуальну поведінку чоловіків і жінок, визначають відносини між ними в сексуальній сфері (коханка, коханець, альфонс, утриманка і т. ін.).
Запитання
1. Де ми навчаємося ґендерних ролей?
2. Яким чином ми засвоюємо цим стереотипи?
(У разі, якщо учні називатимуть серед іншого телебачення або фільми, попросіть їх назвати конкретні приклади і запи¬шіть.)
3. Звідки таку інформацію отримують жінки?
(Якщо згадають мам, то можна запропонувати обговорити це питання.)
4. Хто ще впливає на наше навчання ґендерних ролей?
5. Де ще в суспільстві ми чуємо подібні повідомлення?
6. Якими словами чи принизливими прізвиськами називають хлопчиків, якщо вони не відповідають тим стандартам, що ми навели у списку?
7. Як називають жінок, які виходять за рамки цих стереотипів?
8. Як ці прізвиська посилюють вплив стереотипів?
9. Як ми почуваємось, коли нас обзивають?
10. Як ви вважаєте, що відчуває людина, яка обзиває іншу людину такими словами?
(Ці слова використовують для того, щоб образити людину, зачепити його емоційно, тож наша перша реакція на них — по¬вернутися в безпечний простір стереотипів.)
Оцінюємо ґендерні стереотипи.
V. Підсумок уроку
Основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини, і, відповідно, об¬межують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід, взагалі будь-яка принципово нова думка — це подолання будь-якого сте¬реотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива.
Для подолання в собі суспільних стереотипів можна практику¬вати таке: все робити не так, як це зазвичай роблять інші. Тобто пропонуємо використовувати предмети не за їх прямим призначен¬ням, ходити і їздити незвичними маршрутами, виявляти емоції не властивим тобі чином. І ще: виключити зі своєї мови слова «при¬віт», «дякую», «будь ласка» та їх синоніми.
Любителям міркувати про честь і шляхетність: пограйте у ста¬ру Шапокляк. Робіть дрібні капості оточуючим (можете почитати журнали «Хакер» і «Хуліган», якщо бракує фантазії) і вважайте це благородними вчинками.
Якщо чинити так хоча б раз на тиждень — відчуєте, що багато чого змінилося у твоєму підході до життя.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Опубліковано в Людина і світ

Поняття субкультури. Молодіжна субкультура. Школа. Однолітки
Мета: дати уявлення про основні поняття теми; пояснити, у чому полягає унікальність підліткового співтовариства і культури, чим вони відрізняються від співтовариства і культури дорослих; вдосконалювати навички самостійної роботи; виховувати, прищеплювати високу, справжню культуру, а також критичне і відпо¬відальне ставлення до свого способу життя, потребу в духовності, свідомому прагненні до самовдосконалення.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма проведення уроку: лекція з елементами дискусії та бесіди.
Епіграф до уроку: Спільнота розвиватиметься лише тоді, коли її члени контролюватимуть спілкування між собою. Франц Фенон


ХІД УРОКУ


I. Організаційний момент уроку
II. Мотивація навчальної діяльності
Бесіда
1. Кого, на вашу думку, можна вважати молодим?
2. Що означає «громадянське повноліття»?
Перевірка домашнього завдання
Виступ учнів з результатами соціологічного опитування «Із якими проблемами стикається сучасна молодь? »
Проблеми, що хвилюють старшокласників нашої школи
Отримати цікаву професію.
Проблеми з власними грошима.
Фінансові проблеми сім’ї.
Стосунки з батьками.
Стосунки між батьками.
Відносини з однолітками.
Конфлікти з педагогами.
Проблеми із засвоєнням навчального матеріалу.
Проблема вільного часу.
Особисте життя.
Здоров’я членів сім’ї.
Відсутність модного одягу.
Майбутнє.
III. Вивчення нового матеріалу
Поняття «культури». Види і функції культури
Культура (від лат. сиііига — обробіток, виховання, осві¬та, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, ви¬ражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними ма¬теріальних і духовних цінностях.
Культура — це багаторівнева система. Виділяють світову й на-ціональну культури, до того ж, кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.
Запитання
1. Що належить до матеріальної культури?
(Це культура праці, матеріального виробництва, культура побуту, культура відносин до власного тіла, фізична культура.)
2. Що належить до духовної культури?
(Ця культура несе в собі пізнавальний розвиток, вплив на розум і душу людини, її інтелектуальне становлення.)
Таким чином, культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов’язані. Головне завдання культури — всебічний роз¬виток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі фор¬мування цінностей і моральних норм.
Сьогодні на уроці йтиметься про молодіжну субкультуру. Вступаючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти устале¬ні норми суспільного життя. Проте цей процес не є простим. Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління, сприймає молодь.
Оскільки людина є основною складовою одиницею суспільства, а суспільство складається з безлічі соціальних груп, то можна гово¬рити про культуру окремих соціальних груп. Підлітки — найбільш численна соціальна група. У світі їх налічується близько 1 млрд. І всі вони є споживачами матеріальних і духовних цінностей, створених старшими поколіннями. Спільнота підлітків не є монолітною структурою, що включає всіх молодих людей. Відомі безліч підліткових спільнот, що розрізняються за віком, статтю, матеріальною забезпеченістю, національним складом. Спільноти підлітків можна розділити на формальні (шкільні класи, спортивні клуби, секції, театральні та предметні гуртки) і неформальні (позашкільні) групи (дворові компанії, субкультури).

Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура. Підлітки створюють культуру зі своєю власного мовою, модою, за-хопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, від-мінними від цінностей дорослих. Підтримувана підлітками, вона часом викликає занепокоєння дорослих.
Субкультура — це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп всередині суспільства.
Почасти це пов’язано з притаманною віком критичністю, уявленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що молодь за своєю природою націлена на перетворення, створення нового.
Робота зі схемами

 

ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ГРУП МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

Вид

Характеристика

Проблеми

Репери та хіп-хопери

Людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюс), вона прояв­ляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростанню особистості. Це величезний плюс

Серед представників угрупо­вання «Ганста» культивується агресивний стиль поведінки. Вони прагнуть володіти вог­непальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий і лише вони самі здатні себе захистити. Вони не визнають нікого і ніщо вище за себе

Готи

Зазвичай ці молоді лю­ди шукають натхнення, а значить, вони творчі люди. Захоплення цією субкультурою — це спосіб накопичити енергію. А їх вигляд заперечує порож­нечу нічного гламуру

Занепокоєння викликають сатаністи. їхня ідеологія — це епатаж і бунт проти церковно- традиціоналістської системи. Представники цього спря­мування здатні осквернити церковні предмети, вдатися до кривавих жертвопринесень та інших дій, які супроводжують культ поклоніння сатані

Скінхеди

Головне гасло скінхедів — «Тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не тільки тілом, але й духом

Мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають надто буквально. Скінхеди здатні до безглуздої агресії щодо інших людей. Вони здатні убити «чу­жого»

Панки

Плюси виділити немож­ливо

Там, де з’являються панки, — бійки, пограбування, насиль­ство з метою наруги над осо­бистістю

Растамани

Досить спокійна культура і нешкідлива для суспіль­ства. Як кажуть: «Чим би дитина не тішилася...»

По суті, їх заняття — це не­робство, така людина навряд чи здатна чогось досягти у со­ціальному житті

Фріки

Не виявляють негативно­го ставлення ні до чого

Власне їх свобода є їхнім го­ловним мінусом: вона дає їм все, але безпосередньо на них неможливо вплинути ззовні. Тобто поки що це нешкідливо і весело, але хто знає, у що це трансформується згодом...

Граффітери

Походить від італ. «графі­ті», що спочатку означало « надряпаний »

 

Рольовики

Лише інтелектуально роз­винені люди стають ро- льовиками. Вони освічені, начитані, інтелігентні і миролюбні

Є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. За таких обставин людина просто «випадає» із суспільства

Усі зазначені види молодіжної субкультури — це неформальні об’єднання молоді, яким притаманні певні ознаки.
1. Неформальні колективи не мають офіційного статусу.
2. Слабко виражена внутрішня структура.
3. Більшість об’єднань має слабко виражені інтереси.
4. Слабкі внутрішні зв’язки.
5. Дуже складно визначити лідера.
6. Програма діяльності відсутня.
7. Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.
8. Становлять альтернативу державним структурам.
9. Дуже важко піддаються класифікації.
Причини відходу молоді в андергаунд:
виклик суспільству, протест; виклик сім’ї, непорозуміння в сім’ї; небажання бути як усі;
бажання затвердитися в новому середовищі; привернути до себе увагу;
нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;
копіювання західних структур, течій, культури;
релігійні ідейні переконання;
данина моді;
відсутність мети в житті;
вплив кримінальних структур, хуліганство;
вікові захоплення.
IV. Підсумок уроку
Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсякденне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури. Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, що має дві складові: власне створену молоддю, що позиціонує своє бачення, очікування, наміри, та культуру попереднього покоління з принципами та традиціями, які вже склалися. Молодь завжди перебуває у пошуку нової ідентичності, створенні нового стилю.
Сучасна молодь — це перше покоління, яке від початку сприй¬няло культуру як культуру мас-медіа. «Перша кібергенерація» — так назвав розвиток сучасних молодіжних рухів Дуглас Кельнер. Поняття «молодіжна культура» є багатозначним і неоднозначним.
Так, залежно від ідеологічної спрямованості, говорять про «молодіжну культуру», «молодіжну субкультуру» і навіть про «контр- культуру». Сьогодні молодіжна культура розвивається під впливом ЗМІ та комп’ютерних технологій.
Для молодіжних субкультур Заходу джерелами «нового стилю» стали культури Азії, Африки та американських індіанців. Джерелом конструювання «культурних мітів» вітчизняних молодіжних субкультур став насамперед Захід.
Після розпаду Радянського Союзу здалося, що нарешті здійснилася мрія дисидентів, хіпарів, неформалів... Настала цілковита свобода і безкарність, що переросла в безлад. Головним посередником у спілкуванні стали засоби масової інформації, які дуже негативно впливають на свідомість сучасної молоді.
Тому сьогодні однією з головних задач є активний вплив на мо¬лодіжну свідомість, щоб шляхом спільної координації дій започаткувати нову хвилю відродження національної культури України.
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Підготувати електронну презентацію на тему «Сучасна моло¬діжна субкультура».

Опубліковано в Людина і світ

Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистості


Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і са- мореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації (сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння засто¬совувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для вирішення навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Опубліковано в Людина і світ

Вступ до курсу «Людина і світ». Поняття «людина як біосоціальна істота»

Мета: розкрити основні завдання курсу, уявлення про його роль у формуванні світогляду людини; розкрити зміст основних понять: «людина», «особистість», «громадянин»; ознайомити учнів зі зміс­том і методами вивчення курсу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Опубліковано в Людина і світ
 

Виктор Новосад на сервере Стихи.ру
загрузка...
« Освітній портал »   2013 р.