загрузка...
Вівторок, 07 травня 2013 18:19

Людина і світ. 11 клас. Конспект уроку. Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства. Толерантність. Ксенофобія. Расизм. Ґендерні стереотипи

Автор 
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства. Толерантність. Ксенофобія. Расизм. Ґендерні стереотипи

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і самореалізації своєї особистості; визначити сутність понять «стереотипи», «толерантність»; формувати вміння застосовувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для розв’язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: тренінг, дискусія.

Епіграф до уроку: Не все однакове придатне для всіх. Римський поет Проперцій

ХІД УРОКУ

I.              Організаційний момент уроку

II.            Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Виступ учнів з презентаціями «Сучасна молодіжна субкультура».

III.          Мотивація навчальної діяльності

Зі стереотипами ми зустрічаємось щоденно. Уявіть собі, якими є ваші уявлення про: відмінницю, вчительку, циганку, бізнесмена, ділову жінку, бомжа.

Завдання

Оберіть 2 стереотипи і запишіть їхні характерні ознаки.

А тепер об’єднайтеся в групи та обміняйтеся своїми характерис­тиками.

  1.  Чи в усіх були однакові стереотипи?
  2.  Якщо так, то чому?
  3.  Якщо ні, то чому?
  4.  Чому у вас виникли саме такі стереотипи?
  5.  Як ви вважаєте, які чинники впливають на формування стереотипів у суспільстві?

— Вправи, які ми будемо виконувати сьогодні на уроці, ознайомлять вас з основними складовими «піраміди ненависті» — забобонами і стереотипами, дискримінацією, насильством. Ви зможете навчитися розпізнавати їх у собі та інших, усвідомити їх причини і шкоду, яку вони завдають суспільству і кожному з нас. Наявність стереотипів не є провиною людини. Стереотипи є в кожного з нас, і це — природний спосіб пізнання світу.

Повідомлення теми та мети уроку.

IV.         Вивчення нового матеріалу

Стереотипи

Стереотипи — це неправомочні узагальнення, які ми робимо щодо тих, кого ми мало знаємо.

Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що йому трапляється в реальному житті. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Так ми вирішуємо, що «всі росіяни багато п’ють», а «всі підлітки вживають наркотики».

Завдання 1. Християни — мусульмани

Мета: дослідити стереотипи щодо різних етнічних і релігійних груп, їх зміст, види їх вияву в житті.

Кожна група буде працювати з одним з робочих аркушів. На робочих аркушах треба записати ваші уявлення про християн та мусульман. Спочатку члени груп самостійно заповнюють робочі аркуші. Потім знову об’єднуються в групу та обговорюють відповіді. Можна працювати з тими національними групами, які є актуаль­ними для вашого регіону, класу, міста і т. ін.

Обговорення

  1.  Чи складно було заповнювати робочі аркуші?
  2.  Якщо якимось групам це було легше, а комусь — важче, то чо­му це сталося?
  3.  Чи збігаються думки всієї групи?
  4.  Чи насправді всі мусульмани / українці / євреї такі, як написа­но в робочих аркушах?
  5.  Яким чином у вас сформувалася саме така думка?
  6.  Чи впливають на вашу думку стереотипи?

Робочий аркуш Християни (або українці)

Українці люблять...

Ми всі знаємо, що українські...

Українців можна відрізнити за...

Українці завжди надходять...

Всі інші вважають, що українські...

Мусульмани Мусульмани люблять...

Ми всі знаємо, що мусульмани...

Мусульман завжди можна відрізнити за...

Мусульмани завжди надходять...

Всі інші вважають, що мусульмани.

Євреї

Євреї люблять...

Ми всі знаємо, що євреї...

Євреїв можна відрізнити за...

Євреї завжди знаходять...

Усі інші вважають, що євреї...

 Забобони

Забобон — негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це та­кож негативне ставлення на підставі не особистого знайом­ства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить.

Забобони зазвичай з’являється у нас тому, що вже прийнятий у тому суспільстві або групі, де ми перебуваємо. Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національ­ною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини.

Завдання 2. Залізничний експрес

Мета: виявити забобони в групі. Усвідомити неминучість наяв­ності упереджень і навчитися жити з ними. Вам знадобиться: спи­сок пасажирів.

Кожному учаснику буде надано список. Питання звучить так: «З ким із цих людей ви б найменше хотіли опинитися в одному ку­пе поїзда? ». Учасники повинні визначити три найбільш небажаних для себе людей і три найбільш бажаних. Потім учасники діляться на групи по три людини. Кожна група — купе. Мета — проранжирувати список з тим, щоб обрати четвертого супутника. Після цього група збирається разом й обговорює різні вибори.

Список

  •  циганка;
  •  явний гомосексуаліст;
  •  скінхед;
  •  молодий чоловік, хворий на СНІД;
  •  неохайно вдягнена жінка з маленькою дитиною;
  •  кавказець-мусульманин;
  •  людина з села з великим мішком;
  •  африканський студент;
  •  підліток, схожий на наркомана;
  •  колишній ув’язнений;
  •  таджик у національному одязі;
  •  міліціонер;
  •  інвалід зі складеною коляскою;
  •  кришнаїт;
  •  китаєць, який споживає їжу з дивним запахом;
  •  людина, що говорить незрозумілою мовою.

Обговорення

  1.  Чи важко було дійти спільної думки?
  2.  Чому у різних груп відповіді виявилися різними?
  3.  Чому відповіді усіх груп іноді збігалися?
  4.  Чому ви не хотіли їхати з людиною в одному купе?

1)    Коли нами керує страх, коли — бридливість, коли — нега­тивне ставлення загалом?

2)    Наскільки вони у кожному випадку обґрунтовані?

  1.  Чи можемо ми щось зробити з нашими почуттями в таких ви­падках? А чи треба з ними щось робити?
  2.  Чи може будь-хто відмовитись їхати з нами в одному купе? А якщо справа відбувається в іншій країні?
  3.  Як ми чинимо, коли потрапляємо в одне купе з небажаною люди­ною? Чи траплялися ситуації, коли ви (або хтось у вашій присут­ності) поводились ганебно з людьми, які вам не подобаються?
  4.  Чи винні ті, з ким ми не хочемо їхати?
  5.  Що вони відчують, якщо побачать наше невдоволення?
  6. 10.  Як найкраще вчинити в таких випадках?

 Толерантність

Сучасна культурна людина — це не лише освічена людина. Цьо­го замало. Це людина, що володіє почуттям самоповаги і поваги до оточуючих. Толерантність вважається ознакою високого духовно­го та інтелектуального розвитку індивідуума, групи людей, усього суспільства загалом.

Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995 р. була прийнята Декларація толерантності. Відповідно до Декларації принципів толерантності, ми розуміємо, що «толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур на­шого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності... це гармонія в різноманітті, це чеснота, яка ро­бить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру... У своєму житті ми спілкуємося з представника­ми різних національностей, культур, світів, соціальних верств... тому треба вміти поважати культурні цінності як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точ­ки дотику».

До того ж толерантність як якість особистості допомагає людині адаптуватися в іншому середовищі, до несподівано нових для нього умов життя. Люди, що не володіють цією якістю, виявляють кате­горичність, нездатні до змін, яких вимагає від нас життя.

Значення слова «толерантність» у різних народів пояснюється по-різному.

Іспанською це поняття означає здатність визнавати відмінні від власних ідеї або думки;

французькою — ставлення, за якого допускається, що інші мо­жуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам; англійською — готовність бути терпимим, поблажливим; китайською — дозволяти, сприймати, бути великодушним що­до інших;

арабською — прощення, поблажливість, м’якість, милосердя, співчуття, терпіння, прихильність до інших; російською — здатність терпіти щось і когось (бути витрима­ним, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням будь-чого і будь-кого).

Бесіда

  1.  Яке з визначень вам імпонує найбільше?
  2.  Чому, на ваш погляд, у різних країнах ці визначення формулю­ються по-різному?
  3.  А що ж об’єднує ці визначення?
  4.  Чим зумовлена актуальність толерантності у наш час? Завдання

Учням пропонується закінчити речення «Бути толерантним — це означає...»:

бути терпимим до оточуючих; поважати людей, їх думки, релігію; сприймати інших такими, якими вони є; розуміти різноманіття культур нашого світу.

Запитання

  1.  Чи притаманні вам якості, що характеризують толерантну лю­дину?
  2.  Чи вважаєте ви себе толерантною особистістю?

Робота з таблицею

— Ознайомтесь зі змістом порівняльної таблиці «Толерантна та інтолерантана особистості» і зробіть висновки.

Толерантна особистість

Інтолерантна особистість

Повага до думки інших

Нерозуміння

Доброзичливість

Ігнорування

Бажання будь-що робити разом

Егоїзм

Толерантна особистість

Інтолерантна особистість

Розуміння і сприйняття

Нетерпимість

Чуйність

Висловлювання зневаги

Допитливість

Дратівливість

Поблажливість

Байдужість

Довіра

Цинізм

Гуманізм

Невмотивована агресія

Учні роблять висновки.
Учитель висловлює особисту точку зору.
Загальний висновок. Не буває абсолютно толерантних та аб¬солютно інтолерантних людей. У сучасному світі складно знайти приклади толерантного суспільства. У людства не виробився іму¬нітет проти інтолерантності. Людина робить в житті різні вчинки. Важливо, чи є в нас прагнення до толерантних відносин, бажання повноцінно реалізувати свої здібності, спираючись на стійкі життє¬ві позиції, цінності та ідеали.
Чому так актуальна толерантність в наш час? Тому що ми часто чуємо такі слова, як «біженець», «жертва насильства», «екстре¬мізм», «конфлікт», «агресія», «тероризм», тому що в підлітковому та молодіжному середовищі спостерігається катастрофічне поши¬рення всіляких форм антигромадської поведінки; тому що зростає кількість антигромадських молодіжних організацій радикального спрямування.
Ксенофобія і расизм
Ксенофобія— неоднозначний термін, котрий позначає певний стан людини, що виявляється у нав’язливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чу¬жоземцями та ненависть до них.
Уперше термін «ксенофобія» зустрічається у словнику Вебстера, виданого 1841 р. у США. Такі визначення засвідчують, що головним об’єктом ксенофобії завжди були незнайомці або чужинці. Причини тут прості: історично так склалося, що поява чужинців, зазвичай не віщувало нічого доброго. У гіршому випадку вони претендували на поля і пасовища, на майно і дружин. У кращому випадку — втручалися в життя сус¬пільства, приносячи із собою зміни. Отже, чужинці являли реальну загрозу сформованому способу життя.
Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою і шкідливою для суспільства, наприклад нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї, цигани, гомосексуалісти. Об’єктом другої форми ксенофобії є переважно культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури піддаються чужоземному впливу, але культурна ксенофобія є часто вузькоспрямованою на певні прояви такого впливу (наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії).
Расизм у загальному випадку розглядають як форму ксенофобії. Ксенофобія передбачає віру в те, що об’єкт ворожості є чужим.
З точки зору біосоціології, ксенофобія є суспільною проекцією інстинкту самозбереження певної національно-економічної формації.
Незначні прояви ксенофобії є цілком природними і нешкідливими для суспільства загалом, але таке твердження багато хто піддає сумніву.
Расизм — світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи, тобто на раси на осно¬ві особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас).
Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак «прив’язують» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості або роблять антинаукові, безпідставні узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» тощо. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів.
Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкі¬ри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.
Поняття «расової дискримінації» не застосовується до відмінностей, винятків, обмежень чи переваг, що їх держави-учасниці Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації проводять чи роблять між громадянами і негромадянами.
Ґендерні стереотипи
Метод «Мозковий штурм»
1. Що означає « поводитись як чоловік » ?
2. Які слова або фрази спадають на думку у зв’язку з цим?
Першим запропонуйте відповісти юнакам. Спробуйте запи¬сувати фрази хлопців, або обговорити ці питання в парах і по¬тім поділитися своїми думками з класом. Складіть список сте¬реотипів про те, «як поводиться справжній чоловік». У ньому наведено, як ставляться до хлопчиків і якої поведінки від них очікують упродовж дорослішання в нашому суспільстві. Чоло¬віки і хлопчики не народжуються такими, як у цьому списку: вони починають виконувати ґендерні ролі в процесі соціаліза¬ції. Далі до роботи підключаються дівчата.
1. Що означає «поводитись як жінка»?
2. Які слова або фрази спадають вам на думку у зв’язку з цим?
Складіть список стереотипів стосовно того, «як поводиться справжня жінка». У ньому наведено, як ставляться до дівчат і якої поведінки від них очікують упродовж дорослішання в на¬шому суспільстві. Дівчата, як і хлопці, вчаться підкорятися специфічним рольовим очікуванням упродовж дорослішання.
Запитання
— Що ж таке ґендерні ролі?
 Ґендерні ролі та їх різноманіття
1. Як ви вважаєте, що таке соціальна роль?
Соціальна роль — це набір норм, що визначають, як мають поводитися люди у даній соціальній ситуації.
2. Які ролі виконує людина, наприклад: чоловік, жінка, керів¬ник, підлеглий, службовець, робітник, учитель, вихователь, вихованець, учень, учениця, директор, чоловік, дружина, бать¬ко, мати, син, дочка, брат, сестра, друг, подруга, бабуся, дідусь, домогосподарка, господар і т. ін.?
3. Кожна людина виконує безліч ролей. Виділіть ролі, виконання яких залежить від статі.
Учні називають, ведучий записує в таблицю.

Чоловічі ролі

Жіночі ролі

Чоловік

Дружина

Батько

Мати

Син

Дочка

Керівник

Домогосподарка

Шанувальник (коханець)

Коханка (утриманка)

Брат

Сестра

Друг

Подруга

Ролі, виконання яких залежить від статі (ґендеру), називають статеві, ґендерні ролі. Ґендерна роль — одна з соціальних ролей людини.
Ґендерна роль — набір очікуваних зразків поведін¬ки (норм) для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з ґендером, а також поведінки у вигляді мовлен¬ня, манер і жестів.
Визначеність поведінки, пов’язаної з ґендерними ролями, особ¬ливо очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу.
Ґендерна роль — диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності. Ґендерні ролі — вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури вони іс¬нують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності. Ґендерні ролі завжди пов’язані з пев- ною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці.
Запитання
— Ґ єн дерні ролі, які ми з вами виділили, можна якось об ’ єднати за сферами?
Усі описані в літературі ґендерні ролі можна умовно розділити на:
1) загальнопрофесійні, або професійні, розпорядчі, які сфери ді¬яльності більш прийнятні для чоловіків, а які — для жінок (во¬дій, міліціонер, вихователь, вчитель, шахтар, продавець, лікар іт. д.);
2) сімейні, які, у свою чергу, діляться на подружні і батьківські; вони визначають норми відносин, поведінку партнерів, батьків і дітей (чоловік, дружина, мати, батько, брат, сестра, дядько, тітка, бабуся, дідусь);
3) сексуальні, які диференціюють сексуальну поведінку чоловіків і жінок, визначають відносини між ними в сексуальній сфері (коханка, коханець, альфонс, утриманка і т. ін.).
Запитання
1. Де ми навчаємося ґендерних ролей?
2. Яким чином ми засвоюємо цим стереотипи?
(У разі, якщо учні називатимуть серед іншого телебачення або фільми, попросіть їх назвати конкретні приклади і запи¬шіть.)
3. Звідки таку інформацію отримують жінки?
(Якщо згадають мам, то можна запропонувати обговорити це питання.)
4. Хто ще впливає на наше навчання ґендерних ролей?
5. Де ще в суспільстві ми чуємо подібні повідомлення?
6. Якими словами чи принизливими прізвиськами називають хлопчиків, якщо вони не відповідають тим стандартам, що ми навели у списку?
7. Як називають жінок, які виходять за рамки цих стереотипів?
8. Як ці прізвиська посилюють вплив стереотипів?
9. Як ми почуваємось, коли нас обзивають?
10. Як ви вважаєте, що відчуває людина, яка обзиває іншу людину такими словами?
(Ці слова використовують для того, щоб образити людину, зачепити його емоційно, тож наша перша реакція на них — по¬вернутися в безпечний простір стереотипів.)
Оцінюємо ґендерні стереотипи.
V. Підсумок уроку
Основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини, і, відповідно, об¬межують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід, взагалі будь-яка принципово нова думка — це подолання будь-якого сте¬реотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива.
Для подолання в собі суспільних стереотипів можна практику¬вати таке: все робити не так, як це зазвичай роблять інші. Тобто пропонуємо використовувати предмети не за їх прямим призначен¬ням, ходити і їздити незвичними маршрутами, виявляти емоції не властивим тобі чином. І ще: виключити зі своєї мови слова «при¬віт», «дякую», «будь ласка» та їх синоніми.
Любителям міркувати про честь і шляхетність: пограйте у ста¬ру Шапокляк. Робіть дрібні капості оточуючим (можете почитати журнали «Хакер» і «Хуліган», якщо бракує фантазії) і вважайте це благородними вчинками.
Якщо чинити так хоча б раз на тиждень — відчуєте, що багато чого змінилося у твоєму підході до життя.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Переглядів 8637 разів Останнє редагування Вівторок, 07 травня 2013 18:26
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі
 

Виктор Новосад на сервере Стихи.ру
загрузка...
« Освітній портал »   2013 р.